|
Милосердя у Різдві чи Різдво у милосерді?! |
|
|
|
|
Сенейко Д. Що відповіси Судді ти, який прикрасив стіни тканинами, замість того щоб одягнути людину, ти, який пишно вдягаєш коней, а на брата, зодягнутого у лахміття, дивишся байдужо, пшениці дозволяєш гнити, а бідного не нагодуєш, золото зариваєш у землю, а на скривдженого не зважаєш? (св. Василій Великий)
Різдвяний час, зимові церковні свята, свята вечеря і стоголосся українських коляд, морозяне мереживо вечорів, голосне «Христос рождається» із уст мільйонів радісно піднесених людей, загальнолюдська акція милосердя до ближнього і відродження бажання творити добро… Цей час божественний, по-особливому рідний і незабутній. Які лише слова можемо використати для опису цього незвичайного періоду Різдвяних свят, а перед ними ще – Пилипівського посту, особливо дня святого Миколая! Але чи достатньо ми сприймаємо ці свята, чи достатньо беремо, черпаємо від них те, що вони нам пропонують, що несуть від самого живого у Трійці єдиного Бога? Спробуємо поглянути, яким невичерпним багатством вони жевріють, до чого залишаємось байдужими і чого часто-густо навіть не помічаємо…
|
|
|
Значення і розвиток вертепу |
|
|
|
Дучак Р.
Зима… Вечір… На небі з’явилася перша зірка. Пролітає біленький, ніжний, наче пух, сніг… Мороз, ніби пензлем, розмалював вікна. Дерева обсипані інеєм і обліплені снігом. Нерухомі, білі, немов кришталеві, стоять вони, як у казці, і сяють самоцвітами від першого променя січневого сонця… Десь далеко чутно пронизаний святковістю спів. Цей спів є особливим, різдвяним. До нас наближається вертеп. Дійство, без якого ми б не відчули гармонії і величі Різдва Христового.
|
|
Зинич О.
... Вселенная, веселися... ... Бог від Діви днесь родився...
– Хто це так файно колядує? Прошу, прошу до хати.
Старечі очі світилися радістю, намагаючись угледіти в підбіленій снігом темряві гостей.
– Чи чули, браття, за таку новину, Ірод завзявся на Божу Дитину...
|
|
Різдво – найдивовижніше і найулюбленіше свято в усьому християнському світі |
|
|
|
|
Сов’як А. Різдво – найдивовижніше і найулюбленіше свято в усьому світі. Ми, українці, найбільше очікуємо його приходу. Це свято приносить нам тепло і радість у кожну родину. Радість, яка триває вже понад два тисячоліття і пригадує нам воплочення Господнє – Його Різдво. Наш народ за час свого існування збагатився багатьма різними обрядовими дійствами: колядки, вертепи та самі ж приготування до свята, про яке ми так багато знаємо. Поряд з українськими традиціями є ще й инші, які по-різному святкуються і мають свій певний колорит. Ось як відзначають Різдвяні свята в деяких країнах Європи.
|
|
Святий Миколай Чудотворець – великий служитель Божої благодаті |
|
|
|
|
Савчук І. Постать Святого Миколая, єпископа Мир Ликійських, великого чудотворця ІV століття, зоріє кожному крізь віки сьогодні. Не знайдемо такої людини, котра б не чула про святого. Він є близьким і дітям, і дорослим. Щороку цикл зимових свят розпочинається із вшанування цього подвижника. По всьому світі малеча разом зі своїми батьками з нетерпінням очікують приходу цього святого, котрий упродовж цієї «чарівної ночі» відвідує дітвору.
|
|
Братство «Введення в храм Пресвятої Богородиці» |
|
|
|
|
Сокрута В. Плекайте в своїх серцях набожество до Пресвятої Богородиці і то аж до кінця вашого життя, бо то буде вам певною запорукою вічного спасіння. о. Ісидор Дольницький
Отець Ісидор Дольницький уважав, що найкращим способом приготування до священства є особлива набожність до Пречистої Діви Марії. Підставою та джерелом сили для цього виховання є приклад життя та чесноти Марії в час її перебування в Єрусалимському храмі. Так, на його прохання, 25 грудня 1884 р. митрополит Сильвестр Сембратович просив благословення у папи Лева XIII на заснування братства, на що папа з радістю погодився. Через деякий час, 23 червня 1885 р., митрополит урочистою грамотою канонічно започаткував братство під назвою «Введення в храм Пресвятої Богородиці».
|
|
Бунь А.
Гріх – це, насамперед, образа Бога, розірвання сопричастя Ним. Він водночас шкодить співпричастю з Церквою. Тому покаяння – це не лише відновлення сопричасної єдности з Богом, але і примирення з Церквою, що виражає і літургійно здійснює це таїнство.
Людина, согрішивши, перестала бачити головну мету свого життя. Але запитаймо себе: яка ж це мета?
|
|
Єресь та помилка у світлі нового завіту та відчутті ранньої Церкви |
|
|
|
|
Рисей Т. Термін «єресь», як зазвичай подають наукові словники та енциклопедії, походить від грецького слова ai[resij, що означає вибір, вибраний стиль думок , обрання кращого . На означення людини, котра вміє робити вибір, у грецькій мові зустрічаємо прикметник ai`retiko,j, відповідником якого в єврейській мові є слово aher . Виглядає, що первинно цей термін не носив негативного значення і означав «инший», «відмінний». У Септуагінті це слово означало «вибір кращої жертви Богові» (Лев. 22:18,21) або «краще вільне вирішення» (I Мак. 8:30).
|
|
|
|
|
<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Кінець >>
|
|
JPAGE_CURRENT_OF_TOTAL |