|
Отець Василь Шевчук – вірний душпастир та капелан УПА |
 |
 |
 |
Микола ЦИБ
Ім’я цього священика ще буквально до недавнього часу було невідомим та й зараз відомостей про нього не надто багато. Знали його здебільшого під псевдо, оскільки він був капеланом в лавах Української Повстанської Армії, підтримуючи патріотичний дух воїнів і зміцнюючи в них Христову віру. Отець Кадило, або Пластун, як його називали повстанці, був серед вояків УПА не просто священиком, а й справжнім побратимом, оскільки переживав разом з ними військові будні та бої, труднощі, небезпеки, втрати бойових товаришів і близьких людей…
Майже ніхто серед повстанців не знав справжнього імени о. Кадила. Однак у 13-му томі Літопису УПА йдеться про Перемишльський курінь УПА, створений 1945 року у складі 26-го Тактичного відтинку УПА під назвою «Лемко», де під псевдо «Кадило» й згадується капелан цього куреня о. Василь Шевчук.
|
|
У чому полягає хула на Святого Духа |
|
|
|
Сергій ПАЛАМАРЧУК
Хулою на Святого Духа, яка не прощається людині, називається гріх спротиву пізнаній Божій правді. Таку назву зустрічаємо в Катихизмі християнської віри серед переліку гріхів проти Святого Духа. Иншими словами можемо назвати цей гріх як наполегливий і свідомий опір Богові. У цьому грісі людина не просто грішить, але й безупинно свідомо і наполегливо чинить опір Богові, який бажає її навернення на Божий шлях любови і правди. У цей гріх впали фарисеї і книжники, сучасники Ісуса Христа, цей гріх загрожує і людям наших днів. Спробуймо з’ясувати, що ж це за спротив і чим відрізняється хула на Святого Духа від инших тяжких гріхів.
|
|
«Впродовж останніх років провадилась колосальна праця.…хоча перспектив для росту ще багато» |
|
|
|
Інтерв’ю з о. Олегом ЧУПОЮ
Як і коли Ви почали працювати над часописом «Слово»?
Брати участь у праці над часописом я розпочав у 1999 році, коли навчався на 1-му курсі. Пригадую, що якось отець-ректор під завершення обіду оголосив про започаткування семінарійного часопису та запросив долучитись до цього усіх охочих. З нашого курсу, окрім мене, до часопису долучилися Тарас Рисей (тепер капелан Самбірської лікарні) та Михайло Лесів (тепер префект у Львівській Духовній Семінарії). Усі троє ми продовжували працювати у часописі «Слово» до завершення навчання у семінарії.
|
Ігор Шумей
З іменем ти – primus inter pares (перший із-поміж однакових)
Латинське прислів’я
У пропонованій статті ми спробували глянути на ім’я людини через призму Слова як одного з найдавніших, наймістичніших і найтаємничіших символів людства.
Земляни на сьогодні створили надпотужні комп’ютери, заглибилися в атомне ядро, космос, але так і не наблизилися до розкриття загадки, як, де і коли виникло слово. Адже система слова (мови) не піддається формалізації, алгоритмізації (у своїх творчих аспектах).
|
|
Учень, що його любив Ісус |
|
|
|
Ростислав ПРИРІЗ
Це той учень, який оте свідчить і який оте написав, і знаємо, що його свідчення – правдиве (Йо. 21:24).
...приймає тебе, що припадаєш, той, хто прийняв тебе, як ти припав до грудей... (Тропар апостолу Йоану)
Хоч не називаємо імени особи, про яку йтиме мова, проте відразу стає зрозуміло, про кого маємо намір оповідати – це святий апостол і євангелист Йоан Богослов. Його особа надзвичайно привертає до себе увагу не тільки своєю загадковістю, харизматичністю, але насамперед тим, що є для нас ще одним прикладом святости. Розважаючи над його життям, задумуємося над тим, що таке святість, як її осягнути.
|
|
Вони називають себе «емо» |
|
|
|
Дмитро Сенейко
Хто з нас не бачив підлітків або ж дорослих, одягнених в чорно-рожевий одяг, зі значками, чорним чубком, що закриває ділянку одного ока, з блідим обличчям і підведеними очима. Можливо, такими є більшість із наших друзів, якщо й не усі. Вони емоційні, не стримують своїх відчуттів (хоча віддають перевагу смутку), умовно чи реально страждають від недосконалості світу, наявності зла у ньому і мріють про велику і чисту любов...
|
|
Інтернет – середовище євангелізації? |
|
|
|
|
Інтерес Церкви до Інтернету – це одна з форм вияву її уваги до засобів масової інформації загалом. Церква вважає, що ЗМІ є результатом історично обґрунтованого наукового прогресу, завдяки якому людина у своїх здобутках «…є новим виявом Божої величі та плодом його невимовного провидіння. А що більше зростає потуга людей, то й ширшою стає їх відповідальність чи то одиниць, а чи й громад» .
|
|
|
