header-dds1
header-dds2
header-dds3

Фотогалерея

АРХІВ СТАТЕЙ

< липня 2017 >
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
          1 2
3 4 5 6 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31            

жертводавцям

Допомогти у вихованні майбутніх священиків

Ukrainian (Ukraine)English (United Kingdom)

Перекласти на...

Наші відвідувачі

 Погода в Україні
 
Не відкладай святість на завтра! PDF Друкувати Електронна адреса

Євген КАРПІНЕЦЬ

Святість. До неї покликаний кожен, хто називає себе християнином. Для її досягнення немає жодних методик. Це не абстрактна категорія. Це норма християнського життя, до якої нас запрошено: «Ви будете святі, бо я святий» (1 Пт 1, 16). Святі були, є і будуть. Вони жили і живуть так, як і ми, на цій землі, були і є такі ж, як і ми, проте вирізняються тим, що досягли святості. І, здавалося б, що тут такого, але коли вдивляємося в лик обоженої особи на іконі, виникає ряд контрастних «але».

Для когось взірцем святості є Іван Павло ІІ, для когось – Мати Тереза, ще для когось – Антоній Великий або Йоан Ліствичник. Усі вони були різними, жили в різні епохи, в різних місцях, мали свої життєві шляхи та й, взагалі, були іншими. Проте в них було щось таке, за що люди взяли їх життя собі за правило. Вони являли у собі постійну присутність Бога й у Бозі постійно перебували.
Святість, до якої покликана людина, належить Богові, адже під час Божественної Літургії співаємо: «Єдин свят, єдин Господь…». Бог створив усіх нас на свій образ і подобу. Проте людина, відступивши від Нього, забула, на кого вона схожа, обрала інший шлях і втратила сенс святості, поставивши на перше місце замість Бога іншого божка, власне «я» чи якусь іншу твар. Втративши спокій і радість, людина почала шукати цей образ. В своєму виборі вона може віднаходити цей образ у Церкві, яка в своїй багатоликості святих зі своїми шляхами вдивляється в єдиний лик Христа, який випромінює невловимий, живий образ або ж вести свої пошуки у світі з плямами гріха, де «лики» з біг­бордів пропонують миттєве задоволення примх і забаганок.
«Христос дав тобі владу уподібнюватися Йому, – пише св. Йоан Золотоустий, – не лякайся, чуючи це, страшно не бути таким». Християни мають пам’ятати про свого Творця, уподібнюватися, шукати Його образ у собі, перебувати з Ним і у Ньому. Тільки через Його особу можемо пізнати свою й зреалізувати себе. Ставши на шлях святості, не забуваймо про смирення.
Святість – це дар від Господа для кожного з нас. Тільки чи готові ми його прийняти, коли так звикли до гріха, з яким постійно стикаємось у своєму житті? Чи, можливо, нам потрібно підготувати себе для прийняття цього дару? Підготувати, почавши з найменшого – з себе, свого образу, зі свого серця, зі свого життя, прислухавшись до себе і почавши з найпростішого. Для когось – це пожертвувати власним часом заради ближнього, перестати брехати і осуджувати, бути співстраждаючим. Та й просто посміхатися й дарувати радість.

Євген КАРПІНЕЦЬ. Не відкладай святість на завтра!//СЛОВО № 3 (63) 2015