Євген Карпінець

Піст. Таке величне і, водночас, загадкове слово. Коли промовляємо його, перед очима мимоволі постає краєвид безкрайньої пустелі, якою мандрує задуманий і втомлений мандрівник. Напевно, у більшості з нас це слово також викликає й асоціації, пов’язані з чисельними обмеженнями та заборонами. І здається, що чим ти молодший, тим більше піст сковує твої дії, не дає робити звичних справ та обмежує те, до чого так звик і що так сильно любиш. Знову довжелезні черги в храмах до сповіді, де замість умиротворення та покаяння, частенько можна побачити щось зовсім протилежне; знову екзекуції (тортури) над власним тілом у вигляді чисельних поклонів, обмеження в їжі тощо. А чим же ж насправді є отой сорокаденний проміжок часу – Великий піст – здатний освятити та преобразити усіх людей незалежно від віку та статі?