ВСТУП
Адам і Єва, не виконавши заповідь Бога не куштувати плоду з дерева пізнання добра та зла, своїм вільним вибором дозволили гріху увійти у світ. Але він не прийшов сам. Він приніс із собою смерть, страждання, тлінність і розірвання зв’язку з Богом. Тому людина у всі часи намагалася віднайти цей втрачений зв’язок з Богом, який повернув би їй попередній стан. Це вона робила багатьма способами: виливала золотих тельців і, поклоняючись їм, думала, що це поверне їй попередню близькість з Богом, інші трималися лише «букви Закону», не надаючи уваги справжній суті заповідей Божих, а ще інші усвідомлювали свої гріхи, каялися в них, щирим серцем жаліючи, та змінювали своє життя, що приводило до перемоги над труднощами, налагодження життя і отримання довгоочікуваного миру та спокою. Все це Бог дарував людині тому, що повсякчасно бажав від неї відновлення цього спілкування, яке можливе через усвідомлення та визнання своїх провин, покаяння з гріхів і зміну життя. Це людина повинна була робити не формально, а щиро, відчуваючи правдивий жаль за все вчинене.