2017

Андрій Витівський, «Порівняння філософського розуміння сенсу життя у працях Віктора Франкля «Людина в пошуках сенсу» та Кароля Войтили «Метафізика особи» (науковий керівник - о. ліц. Олег Сподар, рецензент – о.д-р Мирон Бендик)

admin@dds.edu.ua (Роман Андрійовський) — Fri, 18 Aug 2017 12:41:47 +0000

ВСТУП
Практично всі філософські пошуки мають гуманістичну спрямованість, тобто головним предметом філософських роздумів є людина та сенс її існування у світі. Хто я? Для чого живу? В процесі історії на «філософський Олімп» виходили різні мислителі, пропонуючи свої відповіді на ці запитання. Таким чином, за принципом маятника становище людини у філософії постійно коливалось: від тотального панування в антропоцентризмі — до повного підпорядкування в теоцентризмі чи космоцентризмі. Однак, чи існує у філософії єдина правильна відповідь, сказати, мабуть, не зможе ніхто. Людина — це істота, яка своїми діями створює власну історію, чим формує й сама себе, відповідно уявлення про сенс її життя складаються в процесі її ж діяльності і залежать від її світорозуміння, соціального становища, конкретного історичного тла тощо. Тому це питання кожен повинен ставити сам до себе, і відповідь повинна народитись в процесі особистих пошуків.

Андрій Козар, «Погляд Еріха Фромма на проблеми самотності та суспільної деструктивності і шляхи їх вирішення у творі "Мистецтво любові"» (науковий керівник - д-р Богдан Завідняк, рецензент – о. ліц. Тарас Коберинко)

admin@dds.edu.ua (Роман Андрійовський) — Sun, 13 Aug 2017 12:37:34 +0000

ВСТУП
Людина така, якою вона побажала стати, й не перестане такою бути, поки сама не захоче змінитись.
Сьогодні можна почути багато закликів до суспільних реформ чи кардинальних змін. Кожен при цьому має якесь своє власне бачення майбутнього устрою. Будь-яка політична партія «експлуатує» виборців, переконуючи їх у тому, що саме вона представляє суто гуманістичні цінності. Насправді ж усі політичні партії утворюють два табори: байдужих і небайдужих. Якби всі, хто входить до другого табору, відмовилися від гасел своїх партій і усвідомили спільність мети, то ймовірність змін у суспільстві набагато б зросла. Сьогодні людям потрібні ті, хто мають мудрість, переконання і сміливість, щоб діяти відповідно до своїх переконань.

Роман Садовий, «Свобода в релігійному досвіді людини у філософії Сьорена К’єркегора” (науковий керівник - о. ліц. Олег Сподар, рецензент – д-р Богдан Завідняк)

admin@dds.edu.ua (Роман Андрійовський) — Mon, 07 Aug 2017 12:31:36 +0000

ВСТУП
На протязі історії людства, мислителі завжди задавали собі питання про людину. Більше того, класичний «трикутник Платона» містить три вершини: бог, світ і людина. Різні філософські школи і напрямки трактували людину по-своєму, акцентуючи на тих чи інших її ознаках. Серед них, зокрема, були і такі, що зводили людину виключно до її фізіологічних властивостей. Інші, натомість, навпаки, твердили про здатність людської особи керувати фізіологією, ще інші шукали в людині духовних начал. Одні зводили її до частини роду, інші наполягали на індивідуальності кожного. Остаточного вирішення немає і до сьогодні, оскільки через відомий принцип «скандалу філософії», кожне твердження піддається сумніву, а тоді відбувається пошук нових тверджень і згодом спроби синтезувати між собою кілька тверджень. Таким чином, кожен може прийняти за істинну для себе ту чи іншу гіпотезу і відстоювати її.

Ростислав Пальчикевич, «Методика Януша Корчака у душпастирській праці з дітьми-сиротами» (науковий керівник - ліц. Назар Дуда, рецензент – о. Олег Кекош)

admin@dds.edu.ua (Роман Андрійовський) — Wed, 02 Aug 2017 12:26:57 +0000

ВСТУП
Ще у дохристиянські часи про проблему сирітства часто згадується у різних народах та релігіях. У Біблії більше шістдесяти разів зачіпається ця тема, робиться акцент на захисті та вихованні сиріт. Тому Святе Письмо показує нам наскільки важливою є опіка над сиротою. З приходом християнства ця проблематика не втрачає своєї актуальності. Згідно з Божим Об’явленням, кожна віруюча людина є усиновлена Богом. Христос показав, що Бог любить кожну дитину, і бажає щоб ми робили так само: «усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших, ви мені зробили» (Мт. 25.40). Сам Ісус був усиновлений Йосифом.

Андрій Кузьма, «Вчення святителя Григорія Палами про Ісусову молитву» (науковий керівник - владика Григорій (Комар), рецензент – о. ліц. Андрій Осередчук)

admin@dds.edu.ua (Роман Андрійовський) — Fri, 28 Jul 2017 07:48:49 +0000

ВСТУП
Ця дипломна робота є спробою поглянути на постать та вчення відомого візантійського богослова, ісихаста і церковного діяча ХІV ст. Григорія Палами. Його ім’я і богословські підходи залишаються і до сьогодні контроверсійними. Як зазначає Віктор Жуковський, оцінки постаті і богослов’я Палами неоднозначні. Одні розуміють богослов’я Палами в контексті церковного Передання, сприймаючи його як богословський патристичний синтез. За роль, яку Григорій Палама відіграв в осмисленні патристичного богослов’я, його часто порівнюють із Томою Аквінським, називаючи «Томою Аквінським Східної Церкви». Інші ж хибно співвідносять ім’я Палами з «новим і незвичайним ученням», яке він нібито привніс у церковно-догматичну свідомість у період перед остаточним крахом Візантійської імперії.

Володимир Фірич, «Вчення VІІ Вселенського Собору про іконопочитання у дослідженнях російського богослова В.В. Болотова» (науковий керівник - о. ліц. Іван Гаваньо, рецензент – о. д-р Роман Федько)

admin@dds.edu.ua (Роман Андрійовський) — Sun, 23 Jul 2017 07:35:14 +0000

ВСТУП
Проблематика іконопочитання була і залишається актуальною. Як в часи Вселенських Соборів, так і в сьогоднішніх реаліях існує чимало сект та релігійних рухів, котрі відкидають ікону, неправильно розуміючи її сутністно. Більше того, багато християн дуже часто до кінця не усвідомлюють справжнього значення ікони, і, тим самим, сприймають її як свого роду якийсь «оберіг», наділений магічною силою. Виходячи з цього вважаємо, що опрацювання богослов’я ікони, запропоноване у нашій дипломній роботі, послужить кращому розумінню сенсу ікони, а водночас і поглибленню християнської віри.

Віктор Телегій, «Богословський синтез Григорія Ніського у творі «Велике огласительне слово»» (науковий керівник - о. д-р Роман Федько, рецензент – о. ліц. Володимир Івасівка)

admin@dds.edu.ua (Роман Андрійовський) — Tue, 18 Jul 2017 07:31:23 +0000

ВСТУП

Актуальність цієї праці випливає з перспективи майбутнього душпастирювання. Священику необхідно мати добрий фундамент, який може, і повинен формуватись на творах святих Отців. Святитель пише цей трактат в епоху становлення християнства, тобто у час боротьби з поганством та різними лжевченнями. З проголошенням Медіоланського едикту християнство вийшло з катакомб, почало розвиватись, проте залишилась велика кількість прихильників юдаїзму, поганства, які бажали відродити стародавні культи. У трактаті Велике огласительне слово (Λόϒος κατηχητικός) є основні інструменти для розуміння християнства та апології проти відповідного негативного впливу.