Slovo 2009 Дрогобицька Духовна Семінарія блаженних священомучеників Северина, Якима та Віталія http://dds.edu.ua/publications/publications/slovo/2009.feed 2024-04-28T06:55:58Z Joomla! 1.5 - Open Source Content Management Чудотворне місце в Биличах 2010-05-27T08:24:04Z 2010-05-27T08:24:04Z http://dds.edu.ua/en/publications/publications/slovo/2009/568-bylychi.html roman.rass admin@dds.edu.ua <p>Микола ВИТІВСЬКИЙ</p><p><img src="http://dds.edu.ua/images/stories/bylychi_kaplytsja.jpg" border="0" width="200" align="left" />Коли Дніпро ревучий став українським Йорданом і в його водах святий князь Володимир Великий хрещенням обмив русичів із поганства, одразу знайшли наші пращури у Пресвятій Богородиці Матір, Покров і Заступницю. Немає жодної історичної доби, в якій не знаходили б місце вияви найглибшої пошани Пречистої Діви Марії українцями і численні свідчення в нашому народі про материнську опіку, піклування та заступництво Богородиці. Історія розповідає про численні чуда і поміч Матері Божої, зокрема в часи нападу ворогів.</p> <p>Микола ВИТІВСЬКИЙ</p><p><img src="http://dds.edu.ua/images/stories/bylychi_kaplytsja.jpg" border="0" width="200" align="left" />Коли Дніпро ревучий став українським Йорданом і в його водах святий князь Володимир Великий хрещенням обмив русичів із поганства, одразу знайшли наші пращури у Пресвятій Богородиці Матір, Покров і Заступницю. Немає жодної історичної доби, в якій не знаходили б місце вияви найглибшої пошани Пречистої Діви Марії українцями і численні свідчення в нашому народі про материнську опіку, піклування та заступництво Богородиці. Історія розповідає про численні чуда і поміч Матері Божої, зокрема в часи нападу ворогів.</p> Сучасне місійне служіння УГКЦ 2010-02-03T14:13:52Z 2010-02-03T14:13:52Z http://dds.edu.ua/en/publications/publications/slovo/2009/529-missiology-ugcc.html roman.rass admin@dds.edu.ua о. д-р Мирон БЕНДИК, Ректор Дрогобицької Духовної Семінарії<br /><br />Христова Церква отримала від Христа – її засновника – місію спасіння всіх народів, просвічуючи їх Христовим вченням і охрещуючи (див.: Мт. 28:19). Здійснення місії спасіння є сенсом буття й існування Церкви, котра місіонує у нашому народі ось вже понад 1000 років. Християнство стало однією з підвалин духовности народу, національної й культурної ідентичности. Це не означає, що місію Церкви можна вважати успішно завершеною. Щоденне життя ставить людину і весь народ перед новими викликами, на які потрібно дати християнську відповідь. Деякі з цих викликів – наші, українські, а инші – глобальні. Українська Греко-Католицька Церква – конкретне втілення Христової Церкви – покликана здійснювати місійне служіння згідно із заповітами Спасителя і переконливістю цього служіння належно відповісти на виклики сучасности.<br /> о. д-р Мирон БЕНДИК, Ректор Дрогобицької Духовної Семінарії<br /><br />Христова Церква отримала від Христа – її засновника – місію спасіння всіх народів, просвічуючи їх Христовим вченням і охрещуючи (див.: Мт. 28:19). Здійснення місії спасіння є сенсом буття й існування Церкви, котра місіонує у нашому народі ось вже понад 1000 років. Християнство стало однією з підвалин духовности народу, національної й культурної ідентичности. Це не означає, що місію Церкви можна вважати успішно завершеною. Щоденне життя ставить людину і весь народ перед новими викликами, на які потрібно дати християнську відповідь. Деякі з цих викликів – наші, українські, а инші – глобальні. Українська Греко-Католицька Церква – конкретне втілення Христової Церкви – покликана здійснювати місійне служіння згідно із заповітами Спасителя і переконливістю цього служіння належно відповісти на виклики сучасности.<br /> Єпископ Сотер Ортинський 2010-02-03T14:12:45Z 2010-02-03T14:12:45Z http://dds.edu.ua/en/publications/publications/slovo/2009/528-ortynskyy.html roman.rass admin@dds.edu.ua У 2007 році Філадельфійська митрополія Української Греко-Католицької Церкви відзначала 100-літній ювілей призначення та приїзду до США першого греко-католицького єпископа владики Сотера Стефана Ортинського. Головні святкування відбулись 30 вересня 2007 року в катедральному соборі Непорочного Зачаття у Філадельфії, у крипті якого й поховано єпископа Сотера. Їх учасниками стали, зокрема, Блаженніший Патріарх Любомир і єпископи, члени Синоду єпископів УГКЦ.<br />Вважаємо вартим уваги життєвий шлях єпископа Сотера Ординського, тому публікуємо його коротку біографію.<br /> У 2007 році Філадельфійська митрополія Української Греко-Католицької Церкви відзначала 100-літній ювілей призначення та приїзду до США першого греко-католицького єпископа владики Сотера Стефана Ортинського. Головні святкування відбулись 30 вересня 2007 року в катедральному соборі Непорочного Зачаття у Філадельфії, у крипті якого й поховано єпископа Сотера. Їх учасниками стали, зокрема, Блаженніший Патріарх Любомир і єпископи, члени Синоду єпископів УГКЦ.<br />Вважаємо вартим уваги життєвий шлях єпископа Сотера Ординського, тому публікуємо його коротку біографію.<br /> «Родина св. Лазаря» в Росії 2010-02-03T14:11:41Z 2010-02-03T14:11:41Z http://dds.edu.ua/en/publications/publications/slovo/2009/527-ugcc-russia.html roman.rass admin@dds.edu.ua о. Сергій Николєнко<br /><br />Згромадження католиків візантійського обряду «Родина св. Лазаря» одержало формальне визнання у 2006 р., однак фактично воно існувало протягом майже двадцяти років як громада католиків, які шукали засобів жити по-християнськи в умовах сучасної Росії. У той період навіть поверхневий аналіз проблем населення вказував на велику соціяльну небезпеку різного роду залежностей: алкогольної, наркотичної, сексуальної, трудоголiзма та ин. Практично кожна людина зростала в умовах, де у когось із членів родини була одна з таких проблем. Внаслідок цього такі люди набували певні вади, неволю особистости – співзалежність. Звичайне парохіяльне життя було досить млявим для допомоги в подоланні співзалежности – надія покладалася лише на Святі Таїнства Причастя та Сповіді й на Господа Бога.<br /> о. Сергій Николєнко<br /><br />Згромадження католиків візантійського обряду «Родина св. Лазаря» одержало формальне визнання у 2006 р., однак фактично воно існувало протягом майже двадцяти років як громада католиків, які шукали засобів жити по-християнськи в умовах сучасної Росії. У той період навіть поверхневий аналіз проблем населення вказував на велику соціяльну небезпеку різного роду залежностей: алкогольної, наркотичної, сексуальної, трудоголiзма та ин. Практично кожна людина зростала в умовах, де у когось із членів родини була одна з таких проблем. Внаслідок цього такі люди набували певні вади, неволю особистости – співзалежність. Звичайне парохіяльне життя було досить млявим для допомоги в подоланні співзалежности – надія покладалася лише на Святі Таїнства Причастя та Сповіді й на Господа Бога.<br /> Про любов до Батьківщини або як не стати патріотом-зрадником 2010-02-03T14:10:48Z 2010-02-03T14:10:48Z http://dds.edu.ua/en/publications/publications/slovo/2009/526-2010-02-03-14-11-30.html roman.rass admin@dds.edu.ua Сергій ПАЛАМАРЧУК<br />студент Дрогобицької Духовної Семінарії <br /><br />Хто не любить земляка свого, якого бачить, як полюбить людину взагалі, яку не бачить? К. С. Люїс <br /><br />Кажуть, патріоти – це люди високої гідности. Про цінність і гідність патріотизму і піде наше розмірковування в цій статті. Часто у різноманітному вияві патріотизму зустрічаємо неусвідомленість або й фанатизм останнього, щирість почуттів на ґрунті різних суспільних проблем перемішується з надмірною пихатістю або розчаруванням... У чому ж полягає гідність і правдивість патріотизму?<br />Патріотизм – це любов до Батьківщини в найширшому значенні (думаю, ніхто цього не заперечить). Так, це – любов... А любов хіба передбачає пихатість, фанатичне відстоювання своїх поглядів як єдино правдивих, неприязнь до инших? Адже «любов – довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла» (І Кор. 13:1-8). Часто трапляється, що патріотизм перестає бути любов’ю, в якій є місце для всіх, і перетворюється в егоїзм, в якому є місце тільки для найціннішого Я. Сергій ПАЛАМАРЧУК<br />студент Дрогобицької Духовної Семінарії <br /><br />Хто не любить земляка свого, якого бачить, як полюбить людину взагалі, яку не бачить? К. С. Люїс <br /><br />Кажуть, патріоти – це люди високої гідности. Про цінність і гідність патріотизму і піде наше розмірковування в цій статті. Часто у різноманітному вияві патріотизму зустрічаємо неусвідомленість або й фанатизм останнього, щирість почуттів на ґрунті різних суспільних проблем перемішується з надмірною пихатістю або розчаруванням... У чому ж полягає гідність і правдивість патріотизму?<br />Патріотизм – це любов до Батьківщини в найширшому значенні (думаю, ніхто цього не заперечить). Так, це – любов... А любов хіба передбачає пихатість, фанатичне відстоювання своїх поглядів як єдино правдивих, неприязнь до инших? Адже «любов – довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла» (І Кор. 13:1-8). Часто трапляється, що патріотизм перестає бути любов’ю, в якій є місце для всіх, і перетворюється в егоїзм, в якому є місце тільки для найціннішого Я. Для чого ти живеш, людино? 2010-02-03T14:09:40Z 2010-02-03T14:09:40Z http://dds.edu.ua/en/publications/publications/slovo/2009/525-poesy.html roman.rass admin@dds.edu.ua Петро МАКОВЕЦЬКИЙ<br /><br />Для чого ти живеш, людино?<br />Для того, щоб історію писати?<br />Щоб у найтяжчую хвилину<br />Життя своє нікчемно проклинати?<br /><br />Для чого ти живеш, людино?<br />Для власних задоволень і утіх?<br />Для того, щоб в найтяжчую хвилину<br />Вклонитись перед тим, хто переміг?<br /><br />Для кого ти живеш, людино?<br />Для мене, для Вкраїни, чи для себе?<br />Чи, може, для маленької Дитини,<br />Що в світ прийшла заради тебе?<br /><br />Тепер задумайся, людино!<br />Навіщо ти тут на землі?<br />Для чого сам Господь невинно<br />Помер за тебе на хресті?!<br /><br />Задумайся, допоки є ще час!<br />Пізнай Божественну Любов<br />Того, Хто задля тебе й задля нас<br />На хреснім дереві пролив невинну кров.<br /> Петро МАКОВЕЦЬКИЙ<br /><br />Для чого ти живеш, людино?<br />Для того, щоб історію писати?<br />Щоб у найтяжчую хвилину<br />Життя своє нікчемно проклинати?<br /><br />Для чого ти живеш, людино?<br />Для власних задоволень і утіх?<br />Для того, щоб в найтяжчую хвилину<br />Вклонитись перед тим, хто переміг?<br /><br />Для кого ти живеш, людино?<br />Для мене, для Вкраїни, чи для себе?<br />Чи, може, для маленької Дитини,<br />Що в світ прийшла заради тебе?<br /><br />Тепер задумайся, людино!<br />Навіщо ти тут на землі?<br />Для чого сам Господь невинно<br />Помер за тебе на хресті?!<br /><br />Задумайся, допоки є ще час!<br />Пізнай Божественну Любов<br />Того, Хто задля тебе й задля нас<br />На хреснім дереві пролив невинну кров.<br /> З історії еміграційного душпастирства 2010-02-03T14:08:22Z 2010-02-03T14:08:22Z http://dds.edu.ua/en/publications/publications/slovo/2009/524-emigrants.html roman.rass admin@dds.edu.ua Ігор БРИНДАК<br /><br />Одна з останніх проблем нашої держави і суспільства – це нова українська еміграція. Від часу проголошення незалежности України велика кількість її громадян виїжджає за кордон найчастіше в пошуках роботи, хоча бувають й инші причини. Це кладе нові виклики не тільки перед державною владою та громадськими організаціями, але й перед Церквою, адже виникає потреба душпастирської опіки цих людей. Однак слід пам’ятати, що Українська Греко-Католицька Церква має відповідний історичний досвід такої діяльности. Настав час згадати найвизначніших осіб і події, які стосуються такого досвіду.<br /> Ігор БРИНДАК<br /><br />Одна з останніх проблем нашої держави і суспільства – це нова українська еміграція. Від часу проголошення незалежности України велика кількість її громадян виїжджає за кордон найчастіше в пошуках роботи, хоча бувають й инші причини. Це кладе нові виклики не тільки перед державною владою та громадськими організаціями, але й перед Церквою, адже виникає потреба душпастирської опіки цих людей. Однак слід пам’ятати, що Українська Греко-Католицька Церква має відповідний історичний досвід такої діяльности. Настав час згадати найвизначніших осіб і події, які стосуються такого досвіду.<br /> «...у підрясник має бути зодягнене серце семінариста» 2010-02-03T14:07:30Z 2010-02-03T14:07:30Z http://dds.edu.ua/en/publications/publications/slovo/2009/523-l------r.html roman.rass admin@dds.edu.ua Підготував Сергій Паламарчук<br /><br />Семінаристів і священиків, часто запитують про покликання. Відповісти на питання, чому ти вирішив стати священиком, не завжди легко. Ось тому варто навести уривки з роздумів блаженної пам’яті Йоана Павла ІІ про покликання1.  «Будь-яке священиче покликання у своєму найглибшому пласті –  велика тайна, це – дар, який безконечно переростає людину…»  «Покликання – це таємниця Божого вибору: „Не ви мене вибрали, а я вас вибрав і призначив, щоб ви йшли і плід принесли, та щоб тривав ваш плід“ (Ів 15,16). „Чести ж цієї ніхто не бере сам собі, лише той, хто покликаний Богом, як Арон“ (Євр 5,4).  „Перш, ніж я уклав тебе в утробі, я знав тебе; і перш, ніж ти вийшов з лона, освятив я тебе; пророком для народів я тебе призначив“ (Єремія 1,5). Ці натхненні слова повинні пройняти глибоким трепетом кожну священичу душу…»  «Коли за різних обставин говоримо про священство та про нього засвідчуємо, ми повинні це робити з великою смиренністю, усвідомленні, що Бог нас „покликав святим покликом не за діла наші, а за власним рішенням та благодаттю“ (2 Тим 1,9). Водночас ми здаємо собі справу з того, що людським словам не під силу осягнути вагу таїнства, яку несе у собі священство».<br /> Підготував Сергій Паламарчук<br /><br />Семінаристів і священиків, часто запитують про покликання. Відповісти на питання, чому ти вирішив стати священиком, не завжди легко. Ось тому варто навести уривки з роздумів блаженної пам’яті Йоана Павла ІІ про покликання1.  «Будь-яке священиче покликання у своєму найглибшому пласті –  велика тайна, це – дар, який безконечно переростає людину…»  «Покликання – це таємниця Божого вибору: „Не ви мене вибрали, а я вас вибрав і призначив, щоб ви йшли і плід принесли, та щоб тривав ваш плід“ (Ів 15,16). „Чести ж цієї ніхто не бере сам собі, лише той, хто покликаний Богом, як Арон“ (Євр 5,4).  „Перш, ніж я уклав тебе в утробі, я знав тебе; і перш, ніж ти вийшов з лона, освятив я тебе; пророком для народів я тебе призначив“ (Єремія 1,5). Ці натхненні слова повинні пройняти глибоким трепетом кожну священичу душу…»  «Коли за різних обставин говоримо про священство та про нього засвідчуємо, ми повинні це робити з великою смиренністю, усвідомленні, що Бог нас „покликав святим покликом не за діла наші, а за власним рішенням та благодаттю“ (2 Тим 1,9). Водночас ми здаємо собі справу з того, що людським словам не під силу осягнути вагу таїнства, яку несе у собі священство».<br /> Греко-Католицька Церква в Казахстані 2010-02-03T14:06:12Z 2010-02-03T14:06:12Z http://dds.edu.ua/en/publications/publications/slovo/2009/522-ugcc-kazakhstan.html roman.rass admin@dds.edu.ua Підготував Петро МАКОВЕЦЬКИЙ <br /><br />Українці в Казахстані<br />Населення Казахстану налічує 16 мільйонів, у тому числі майже 540 тисяч українців. Що стало причиною появи цих українців у далекій і невідомій азіятській країні – Казахстані? <br />Перша «українська хвиля» з’явилася там у кінці ХIХ ст. Це були бідні, безземельні вихідці з Південної та Лівобережної України, де земля на той час була повністю розподілена між великими латифундіями (маєтками німецьких поселенців). Друга хвиля еміграції (знову ж таки українців з підросійських земель) в Казахстан у пошуках вільної землі відбулася в часи Столипінської аграрної реформи. Третя хвиля (1939-1953 р.) – це «плід» сталінського терору, її складали вихідці із Західної України, переважно національно свідомі українці-греко-католики (по-иншому – політв’язні або просто «враги народа»). Та й, зрештою, починаючи ще з 1931 року, Казахстан поступово перетворився на одну із «канонічних» територій ГУЛАГу, де було розташовано 20 концтаборів. Підготував Петро МАКОВЕЦЬКИЙ <br /><br />Українці в Казахстані<br />Населення Казахстану налічує 16 мільйонів, у тому числі майже 540 тисяч українців. Що стало причиною появи цих українців у далекій і невідомій азіятській країні – Казахстані? <br />Перша «українська хвиля» з’явилася там у кінці ХIХ ст. Це були бідні, безземельні вихідці з Південної та Лівобережної України, де земля на той час була повністю розподілена між великими латифундіями (маєтками німецьких поселенців). Друга хвиля еміграції (знову ж таки українців з підросійських земель) в Казахстан у пошуках вільної землі відбулася в часи Столипінської аграрної реформи. Третя хвиля (1939-1953 р.) – це «плід» сталінського терору, її складали вихідці із Західної України, переважно національно свідомі українці-греко-католики (по-иншому – політв’язні або просто «враги народа»). Та й, зрештою, починаючи ще з 1931 року, Казахстан поступово перетворився на одну із «канонічних» територій ГУЛАГу, де було розташовано 20 концтаборів. Російська Католицька Церква Візантійського Обряду 2010-02-03T14:04:41Z 2010-02-03T14:04:41Z http://dds.edu.ua/en/publications/publications/slovo/2009/521-ugcc-russia.html roman.rass admin@dds.edu.ua <p>Підготували Дмитро СЕНЕЙКО,<br />Сергій ПАЛАМАРЧУК<br /><br />Кілька історичних зауважень<br />Апостольський Екзархат для католиків візантійського обряду було утворено на соборі, скликаному митрополитом Андреєм Шептицьким 28-31 травня 1917 року в Петрограді (сьогодні Санкт-Петербург). Папа Венедикт XV підтвердив правосильність дій Глави УГКЦ й затвердив призначеного 1 березня 1921 року екзарха  протопресвітера  Леоніда Фьодорова, котрому надано єпископську владу і підпорядковано всі єпархії в межах Російської держави, за винятком українських і білоруських єпархій. Тогочасний уряд Росії визнав рішення Собору. </p> <p>Підготували Дмитро СЕНЕЙКО,<br />Сергій ПАЛАМАРЧУК<br /><br />Кілька історичних зауважень<br />Апостольський Екзархат для католиків візантійського обряду було утворено на соборі, скликаному митрополитом Андреєм Шептицьким 28-31 травня 1917 року в Петрограді (сьогодні Санкт-Петербург). Папа Венедикт XV підтвердив правосильність дій Глави УГКЦ й затвердив призначеного 1 березня 1921 року екзарха  протопресвітера  Леоніда Фьодорова, котрому надано єпископську владу і підпорядковано всі єпархії в межах Російської держави, за винятком українських і білоруських єпархій. Тогочасний уряд Росії визнав рішення Собору. </p>