Translate into...
Newsletter
Most Read
- Тату і пірсинг
- Максим Качала, «Боротьба з пристрастями обжерливості та розпусти в аскетичних творах Єваргія Понтійського (345-399 рр.)» (науковий керівник – о. д-р Олег Чупа, рецензент – о.ліц. Володимир Тухлян)
- Андрій Дзюрман, «Гідність людського життя від зачаття у світі книги Стефана Шварца "Моральна проблематика аборту"» (науковий керівник - о. ліц. Тарас Коберинко, рецензент – ліц. Василь Салій)
- Михайло Бонк, «Діяльність оо. Салезіян Візантійського обряду в Україні та на поселеннях» (науковий керівник – ліц. Ігор Бриндак, рецензент – о.ліц. Юрій Хамуляк)
- Святе Письмо — місце зустрічі світових культур
Віруси, які з’їдають святість |
![]() |
![]() |
![]() |
Андрій ЛОЇШ Якщо ми зустрінемо людину, яка кашляє, в якої болить голова і є підвищеною температура тіла, то ми розуміємо, що це вже наслідки певного вірусу, якого ми не бачимо, але який руйнує наше здоров’я зсередини. Вірус (з лат. virus отрута) – це певний мікроорганізм, що спричиняє інфекційне захворювання. Якщо порівняти його з гріхом, то останній також виглядає ніби маленьким, непомітним, але є причиною великого упадку та згіршення інших. Вірус – це збудник чогось негативного, що вражає багатьох. У світі новітніх технологій вірус – це програма, що викликає збій у роботі комп’ютера. Гріх як вірус паразитує у світі ще від Адама, який першим спокусився на обман. У раю, коли для людини були створені всі умови якнайкращого життя, людина зробила трагічний вибір. Вступивши у діалог зі змієм, Єва захотіла стати як Бог, бо почула слова: «…коли скуштуєте його [плід], то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог…» (Бут 3, 5). Цей вірус є найстрашнішим (гріх), якого людина впускає у своє серце, коли хоче поставити себе на місце Бога. Таким чином уражена людина вважає себе рівною Богові, а своє життя не даром, а особистою заслугою. Інших людей вона розглядає як предмет власного користолюбства, своє тіло нищить у різних пристрастях, не відчуваючи при цьому жодного страху перед майбутньою відповідальністю. Вірус, який був у зубах змія, переходить на Адама. Він ховається від Бога, а також втікає від покаяння, перенаправляючи свою вину на Єву, а та – на змія. За словами святого Єфрема Сирійського, «покаяння – це драбина, по якій ми піднімаємося туди, звідки впали», але його ні Адам, ні Єва не зробили, а отже – були вигнані з раю. Гріх, який особа впускає у своє життя, глибоко закорінюється в ньому і приводить людину до залежності. Так виникають алкоголізм, наркоманія, ігроманія та інші пороки, що «паралізують» волю «інфікованої» особи. Андрій ЛОЇШ. Віруси, які з’їдають святість//СЛОВО № 3 (63) 2015
|