Translate into...
Newsletter
- 06/02 ЕФФАТА ДДС: Взаємозвʼязок між Старим і Новим Завітом. Частина 3 (випуск №33) [ВІДЕО]
- 05/02 Вийшла цікава книга про ювілей
- 21/01 Йорданські свята семінаристів на бомбардованій Херсонщині
- 02/01 Різдвяні місії дрогобицьких семінаристів [ВІДЕО]
- 30/12 Шестикурсники ДДС підготували різдвяний вертеп [ВІДЕО]
Християнська спільнота під лупою у психолога |
![]() |
![]() |
![]() |
Мар'яна Бісик, викладач ДДС
Найцікавіші теорії стосовно сучасного суспільного життя людини виведені завдяки аналізу значення групи в її житті. Будь-яка група, в тому числі і християнська спільнота, становить водночас велику цінність і великий виклик. Християнська спільнота може стати для людини цілющим середовищем, місцем зростанням особи. З психологічної точки зору християнську групу чи спільноту можна охарактеризувати як так звану групу віднесення. Про такі групи заходить мова, коли з їх допомогою реалізуються цілі, які людина вважає найзначимішими для себе. Тобто група віднесення є водночас підґрунтям для самооцінки і допомагає формувати позицію. Іншими словами, група віднесення виконує дві функції: нормативну та порівняльну. З нормативного боку, людина, потрапляючи в таку групу, відкриває перспективи для розвитку переконань, створення шкали цінностей, вияву почуттів. З іншого боку, група служить ніби джерелом для порівняння власної самооцінки з зовнішньою діяльністю. У залежності від того, як людина відчуває ставлення групи до себе, формується її самопочуття. В такому контексті бачимо, що християнська спільнота – це середовище, яке варто формувати, творити та розвивати. Як психолог, спробую запропонувати декілька принципів, що розвивають групу та допомагають їй виконувати згадані вище цілі. Принцип 1. Перше джерело мотивації – це любов Християнська спільнота – це місце, де товариські стосунки між її членами завжди здійснюються з огляду на Бога. Це слід розуміти так, що вони сконцентровані на почитанні Бога, з чого виникає вся їх активність. Любов – це першочерговий мотив, що схиляє нас до творення спільноти. Таким чином у релігійній спільноті неодмінним є особисте звернення до Бога, яке в подальшому розвивається в такий спосіб взаємостосунків між членами, коли кожен під впливом любові турбується про іншого. Про існування спільноти свідчать не організовані структури, а особисте порозуміння. Отже спільнота – це взаємна турбота про себе в Бозі, який є Любов’ю. Принцип 2. Безпечне місце Бог любить людину без жодних умов а тому «споряджає» її на подолання власних страхів. У такому контексті християнська спільнота – це взаємостосунки, де людина може почувати себе безпечно, довіритись і довіряти. Лише за такої умови кожен з її членів може зростати та активно діяти. Безпека глибоко пов’язана із нашою самооцінкою та вмінням творити стосунки. В той час, коли сучасний світ множить спільноти, що є радше місцем небезпеки, християнські групи мали б давати безпечну гавань.
Принцип 4. Співпраця Саме спільна праця призводить до формування відчуття приналежності до групи. При цьому особисті почуття, пов’язані з групою, можуть відходити на задній план. Важливішим ж стає загальний образ і зацікавленість у виконання певного завдання чи місії. У співпраці члени групи частіше діляться інформацією про особисті та глибинні проблеми, у розв’язанні складних ситуацій мають взаємну довіру. Якщо ж у групі виникають конфлікти, то вони не призводять до розриву вже сформованого порозуміння. Принцип 5. Зрозумілі цілі Колективні цілі – це певні цінності, які прагнуть реалізувати члени групи. Якщо в групі сформульовані зрозумілі цілі, поєднані з конкретним методом їх реалізації, то члени групи охоче беруться до праці над їх здійсненням і одержують більше задоволення. Зрозумілі цілі зводять до мінімуму переживання за можливу невдачу й скоріше розв’язують конфлікти в групі. Чітке визначення цілі переважно приводить до успіху й подальшого досвіду колективної солідарності. Принцип 6. Внутрішнє сприйняття норм Колективні норми – це своєрідні стандарти, за допомогою яких визначаються переконання, погляди чи поведінка членів групи. Можна припустити, що далеко не кожна група навіть маючи відповідну структуру, спільні норми та ясні цілі буде в однаковій мірі здійснювати вплив на своїх членів. Залежить це від того, чи людина схвалює норми цієї групи, чи ні. Таким чином зв'язок з групою буде міцніший і триваліший, якщо прийняття її норм відбудеться на ґрунті внутрішнього схвалення, а не лише зовнішнього пристосування до правил. Мар’яна БІСИК, Християнська спільнота під лупою у психолога // СЛОВО № 1 (73) 2018
|