|
|
|
Християнство та українські народні звичаї |
|
|
|
|
Роман Ковівчак
На землі живуть тисячі різних народів, але кожен з них має притаманні лише їм особливості. Саме з цих характерних рис впродовж багатьох століть твориться культура етносу. Звичаї – це ті прикмети, за якими можна розпізнати окремо взятий народ. Саме традиції та рідна мова є вирішальними і об’єднавчими чинниками для будь-якої нації. Не заслуговувало поваги у світі лише те населення, яке з певних причин розгублювало або забувало свої традиції. Тарас Шевченко у своєму вірші «Розрита могила» звертається до України: «Чи ти рано до схід-сонця Богу не молилась? Чи ти діточок непевних звичаю не вчила?..». З його слів робимо висновок, що не навчати дітей традиційних устоїв предків – це для батьків такий же великий гріх, як не молитися до Бога.
|
|
Тарас Петруняк
Серед різних тлумачень та визначень патріотизму найголовнішим є те, що патріотизм – це любов до своєї батьківщини та свого народу. Але як ця любов проявляється? Одним із виявів патріотизму є певні символи, атрибути, які назовні виявляють всю його сутність. Тому, дорогий читачу, пропоную розглянути декілька символів, які формувалися впродовж віків аж до сьогодні.
|
|
Чи еміграція є дійсно антиподом патріотизму? |
|
|
|
|
Ярослав Мисак
Розкриваючи тему патріотизму, неможливо оминути увагою і питання тих людей, які, народившись на рідній землі, згодом вирішують назавжди змінити країну проживання. Як же нам ставитись до них? А особливо у теперішній непростий час.
|
|
Михайло Вербицький — священник-композитор |
|
|
|
|
Назар Городиський
Отець Михайло Вербицький був одним із головних носіїв галицько-української музичної культури. Вважається, що зі смертю Дмитра Бортнянського у нас закінчилася золота доба в музиці, але через кілька років опісля в Галичині спалахне нове українське музичне вогнище, в якому чільне місце займе священник-композитор Михайло Вербицький.
|
|
Як донести християнську культуру тим, хто її не знає |
|
|
|
|
о. Олег Чупа
На межі Стрийського і Сколівського районів, у с. Розгірче, увіковічнене в скелі кам’яне диво — печерний монастирський комплекс, перші згадки про який сягають XV ст. Звивисті кам’яні сходи ведуть прочанина до верхньої печери, яка служила монахам за храм. Усюди простежується дбайлива рука ченців-каменярів, які в холодний камінь перелили свою гарячу любов до Бога. У святилищі є отвори для дверей, вікон, ніші для богослужбових риз, рівна підлога — і все це з каменю настільки могутнього, що ні час, ні чужинецька рука не змогли зруйнувати чи викрасти цю перлину християнської культури нашого народу.
|
|
Ікона: метафізичний канон та культурно зумовлена форма |
|
|
|
|
Остап Черхавський
Коли ми ведемо мову про християнство, особливо східне, то не можемо заперечити, що важливе місце у ньому займає ікона. Це слово грецького походження (εἰκόνα) і, як властиво для цієї мови, є полісемічним, тобто має не один смисловий відтінок. Серед багатьох визначень ікони виділимо такі, як «мислений образ» та «зображення», що вказує на її подвійний духовно-матеріальний вимір. У цій статті намагатимусь показати, що в іконі є духовним, тобто незмінним, метафізично-канонічним, а що — матеріальним, або ж її культурно зумовленою історичною формою.
|
|
New age – епоха окультизму і нового мислення |
|
|
|
|
Святослав Радик
«New age» – це суміш релігії, магії, окультизму, парапсихології, численних форм терапії та медитації. Цей рух виник у західних країнах наприкінці 60-х років ХХ століття. За словами ньюейджерів, до цього часу ми нібито жили в ері Риб під астрологічним знаком Риби, який є знаком християнства. Але зараз правління цієї ери закінчується і наступає нова епоха Водолія, коли все буде нове і зовсім інше. Коли конкретно наступить ця ера, точно визначити неможливо. Самі ньюейджери називають різні дати, дехто з них вважає, що ця епоха вже наступила – це ера гуманізму, братства і окультизму. Вона має кілька назв: «New age», «Нова ера», «неопоганство», «ера Водолія».
|
|
|
|
|
<< Start < Prev 1 2 3 4 5 6 Next > End >>
|
|
Page 2 of 6 |