Святі та угодники Божі про працю: “Усе роби, немов на Божих очах” Друкувати

Тарас Петруняк

svyati ta uhodnyky bozhi pro pratsyu use roby nemov na bozhykh ochakh 2023У світі навколо нас можемо спостерігати, що не всі люди виконують свою роботу добросовісно, ставлячись до своїх обов’язків легковажно. Причини цього є різні: хтось лінується, інші вважають, що працювати є непрестижно чи принизливо. Водночас у християнській традиції простежується одностайна думка про те, що працювати – завдання, яке людина отримала від Бога при сотворенні світу (пор. Бт.1,28).

Апостол Павло у одному із своїх послань закликає: «Чи ви, отже, їсте, чи п'єте, чи що-небудь робите, усе робіть на славу Божу!»(Iдо Кор 10,31). Слова апостола народів є лише підтвердженням того, що будь-яка наша діяльність може бути спрямована на славу Божого імені. Подібною є думка св. Василія Великого, який каже, що «серед ручної роботи можемо часом і устами, а як не устами, то серцем хвалити Бога. Так будемо молитися серед праці і дякувати Богу, який дає рукам силу до праці, а розум просвічує своєю правдою».

У одному зі своїх аскетичних творів «великий стовп» Східної Церкви Василій Великий пише: «У кожному ділі, хоч би здавалося марне, бережися пересади і легковаження, усе роби, немов на Божих очах». Якщо б кожен з нас виконував свою працю немовби «на Божих очах», у суспільстві панувала б взаємодовіра та взаємоповага.

Серед людей панують різні погляди та трактування праці: хтось нарікає, а хтось працею прославляє Господа. Святий Паїсій Святогорець,старець з Афону, відповідаючи на запитання про працю, каже наступне: «Праця – це благословення, це дар Божий. Вона відновлює тіло і освіжає розум. Якщо б Господь не дав людині праці, то людина б покрилася пліснявою».

Никодим Святогорець закликає людину взяти приклад від Господа нашого Ісуса Христа. Багато уваги у своїх повчаннях святий Никодим акцентує на тому, що ми повинні працювати за прикладом Христа, який важко трудився біля Йосифа, а згодом після нього і сам працював теслею. Напрошується запитання: для чого Христові потрібно було працювати? Невже Він, як Божий Син, не міг забезпечити себе та близьких? Святець відповідає: «Це Він робив для того, щоб показати дві речі: перше – дати всім приклад не сидіти без діла, друге – власним прикладом навчити не нехтувати жодним ремеслом, хоч би й було воно найнижчим» . Кожному з нас, напевно, важко уявити, як Христос міг бути простим теслею, тяжко працюючи над обробкою дерева. Про це вже згаданий святий Никодим каже наступне: «Направду, дивно було б бачити Його – Того, що тримає у своїй долоні весь світ – як Він встає зранку, бере корзину з інструментами та йде у різні будинки. Той, який своїм Духом живить все живе – не лише тварин, але і рослин, і наповнює все всяким благом, – трудиться зранку до вечора заради заробітку. Людський розум не в силі вмістити це!».

В нашому світі існує безліч професій: хтось працює лікарем, інший пожежником, хтось сантехніком і т.д. Кожна професія є потрібною, адже призначена для того, щоб служити ближньому. Варто пам’ятати, що Господь не дивиться на нашу професію. На жаль, часто можна зустріти випадки, коли людина, яка має більш шановану в суспільстві професію, вивищується над іншими. Святий Паїсій Святогорець, знаючи про ці проблеми серед людей, навчав своїх учнів: «Чим би людина не займалася: чистить котли, миє каструлі чи копає землю, – вона повинна радуватися. Хтось чистить каналізацію, тому що іншої роботи не може знайти. Хіба він не людина? Хіба він не образ Божий? Професія не робить людину людиною». Слова святого насправді є важливими та актуальними для кожного з нас, адже ми так часто осуджуємо інших. Важливою річчю, яку хотів донести святий Паїсій, є те, щоб ми навчилися в кожній людині побачити образ Божий, незважаючи на професію чи діяльність людини.

Інколи у нас виникає певне знеохочення, лінь, пошук безлічі виправдань не виконати покладені на нас обов’язки, відкласти їх «на потім». Інструментом боротьби проти ліні є фізична праця. Тут важливим є визначити та встановити цілі на тиждень, місяць чи рік, і поступово, крок за кроком, розпочинати дії. До цього закликав і святий Августин: «Подбай про те, щоб робити все по порядку, і порядок подбає про тебе».

Святий Іван-Павло II у одній зі своїх енциклік, присвяченій людській праці, слова Святого Письма «в поті лиця твого їстимеш хліб твій» (пор. Бут 3,19-20) трактує наступним чином: «Слова ці говорять про труд, іноді про дуже важкий труд, що відтоді супроводить людську працю, однак вони не змінюють того факту, що праця — це дорога, на якій людина здійснює властиве собі "панування" у видимому світі, "підпорядковуючи собі землю". А труд отой є загальновідомим фактом, бо загал його на собі зазнає. Знають про нього не тільки селяни, що довгі дні порають землю, яка іноді родить "терня і будяки", але також гірники в копальнях чи каменеломнях, металурги при своїх високих печах; люди працюють при спорудах і конструкціях іноді в загрозі каліцтва чи втрати життя. Знають лікарі й медсестри, що день і ніч піклуються хворими. Знають усі робітники; а що праця є загальним званням, то знають її усі люди».

Підсумовуючи, можемо бути певними, що будь-яка людська праця, якщо виконується «на совість», є милою в Божих очах. Працюючи в поті чола, не нарікаймо на Бога, на людей, на обставини, а виконуймо свою діяльність на Божу славу. Коли ж лінь все-таки візьме гору над нами, застосуймо принцип з книги Приповідок: «Іди, ледащо, до мурашки; приглянься до її звичаїв, будь розумним. Нема в неї ні начальства, ні назирателя, ані вождя, - і літом вона хліб собі готує, у жнива збирає корм свій» (Прип 6. 6-8).

Тарас ПЕТРУНЯК, Святі та угодники Божі про працю: “Усе роби, немов на Божих очах” // СЛОВО №3 (83), вересень-листопад 2020