|
Маркіян Шашкевич і київська традиція |
 |
 |
 |
о. д-р Мирон Бендик, ректор
 Київська традиція являє собою церковно-національне життя українців, яке почалося від Хрещення князя Володимира, розвивалося впродовж історії і сьогодні є найглибшою підставою української ідентинчости. Кожне століття нашої християнської історії вносило свої елементи в київську традицію. У ХІХ ст. знаковою постаттю її розвитку став о. Маркіян Шашкевич, який прийшов на світ рівно 200 років тому, а саме — 1811 року.
|
|
Реформа Церкви згідно з київською традицією XVI-XVII ст. |
|
|
|
|
о. д-р Мирон Бендик, ректор
Цього року відзначаються дві промовисті дати нашої історії – 415-ліття Берестейської унії і 325-ліття унії Московської, тобто приєднання Київської православної митрополії до Московської Церкви. В оцінці цих подій ми й досі повторюємо чужинецькі підходи, не знаючи своїх. Звичайно, з Риму і Москви ці події виглядали інакше, ніж із Києва. Берестейська унія в римській оцінці – це входження до Римської Церкви окремих єпископів Київської Церкви, яким було дозволено й надалі зберігати східний обряд. Московська унія в московській оцінці – це повернення Київської Церкви в лоно Московської Церкви-Матері. І в Римі, і в Москві проігнорували умови, на підставі дотримання яких Київська Церква була згодна на єднання чи то з Римською, чи Московською Церквами. Однак, такі попередні умови були висунені. Ними є „33 артикули” Берестейської і „статті гетьмана Самойловича” Московської уній.
|
|
Слово преосвященного владики Ярослава (Приріза) до випускників Дрогобицької Духовної Семінарії (2011 р.Б.) |
|
|
|
Слава Ісусу Христу!
Дорогий отче Ректоре, Дорогі викладачі, Улюблені в Христі брати і сестри, Дорогі браття семінаристи, випускники Дрогобицької духовної семінарії!
Наш Господь Ісус Христос у Євангелії закликає нас до вдячності Богові за отримані від Нього дари. Отож йдучи за заповіддю Христа, ми сьогодні зібрались довкола Євхаристійної трапези, щоб подякувати Творцеві за час навчання у духовній семінарії наших випускників. Цим нашим благодаренням Богові є літургійна молитва, від якої ми, славлячи Бога, освячуємось через прийняття Пречистих Його Тайн. Дякуючи Богові, ми пригадуємо також собі самим, що Він є джерелом благ у нашому житті.
|
|
Відгук на дослідження архиєпископа Августина (Маркевича) "Уніатство. Богословські аспекти” |
|
|
|
о. д-р Мирон Бендик, ректор і викладач
Підкреслення шановним автором дослідження саме богословських аспектів уніатства спонукає нас розпочати цей відгук від богослов’я. Отож, ідучи за святоотцівською традицією, можна ствердити, що богослов’я Церкви (еклезіологія) від початків імпліцитно знаходилося в двох кардинальних догматах віри – тріадології і христології. Згідно з тріадологічним догматом, Церква є іконою Пресвятої Трійці, а згідно з христологічним – Тілом Христовим. Споглядаючи Церкву в таїнстві Пресвятої Трійці (богослов’ї), можна ствердити, що, як є один Бог, так і є одна Церква. Водночас, як один Бог є сопричастям Осіб Пресвятої Трійці, так і одна Церква є сопричастям помісних Церков. Як рівними і різними є Отець, Син і Святий Дух, так і рівними і різними є помісні Церкви.
|
|
Таїнство свято-Володимирового Хрещення |
|
|
|
|
о. д-р Мирон Бендик, ректор і викладач  Хрещення киян у водах Дніпра, яке відбулося 988 року, було не тільки виявом віри народу „в ім’я Отця, і Сина і Святого Духа”. Хрещення було також таїнством життя народу з Богом, яке, розпочавшись від події Хрещення, триває й досі. Історія нашого народу є історією його введення в Таїнство Божого життя. Етапами цього введення (грецькою „містагогії”) є саме водне Хрещення, відтак прийняття Святого Духа в Миропомазанні, а тоді прийняття Тіла і Крові Христа в Євхаристії. Так звершується Чин Хрещення кожної окремої людини, так само звершується тайновведення народу впродовж його історії, започаткованої Хрещенням святого Володимира. Хронологія іде вперед, благодать Хрещення триває в кожний часовий момент. З цієї повноти благодаті черпаємо й ми, сучасні українські християни, лише частково і поступово осягаючи її. Заглиблюючись у Таїнство свято-Володимирового Хрещення, нам важливо підшукати терміни, відповідні для кожного етапу сучасного нашого тайновведення. |
|
Прес-конференція Глави УГКЦ в Дрогобицькій семінарії (7.05.2011) |
|
|
|
|
Глава УГКЦ відвідав Дрогобицьку Духовну семінарію під час святкувань ювілеїв Преосвященного владики Юліана (Вороновського). Блаженніший відповів на запитання представників засобів масової інформації.
Владика Ярослав (Приріз), єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії:
Христос Воскрес! Дорогі працівники мас-медіа, семінаристи, дорогі у Христі брати й сестри! Сьогодні на нашій землі - велике свято. Ми святкуємо 75-літній ювілей життя та 25 років з дня єпископської хіротонії нашого владики Юліяна Вороновського. Це святкове відчуття подвоюється прибуттям до нас Предстоятеля та Отця Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава, який молився з нами Літургію та промовляв батьківське слово. Незважаючи на напружений сьогодні день, ми попросили Блаженнішого, щоб уділив своє благословення для працівників мас-медіа, а вони, у свою чергу, могли поставити йому свої запитання. Ваше Блаженство, щиро вітаємо Вас серед нас. Дякуємо Вам за ваше служіння, за ваше чітке бачення нашої Церкви. Дякуємо Вам за подих воскресіння, який прийшов разом із вашим сходженням на престол Предстоятеля УГКЦ. Словами Отців Церкви звертаюсь до Вас із проханням: "Дорогий наш Батьку, скажи нам слово!"
|
|
Символ, котрий промовляє, або що можуть означати «листи сопричастя» Предстоятеля УГКЦ? |
|
|
|
|
Роман Андрійовський, префект з навчання і викладач
 Нещодавно, 19 квітня 2011 р.Б., офіційне Інтернет-представництво УГКЦ сповістило, що Блаженніший Святослав з нагоди сходження на Київський Предстоятельський престол надіслав «листи сопричастя» до Предстоятелів східних католицьких Патріарших і Верховно-Архиєпископських Церков. Як сказано в офіційному повідомленні, у своїх перших «листах сопричастя» Глава УГКЦ, зокрема написав: «Чудові відносини, встановлені з Вами моїм шанованим попередником, становлять також для мене упривілейований спосіб продовження спільного шляху, обміну досвідом та новинами задля укріплення спільних позицій, які б зміцнили нашу ідентичність у Вселенській Церкві, у світі та в екуменічному діалозі. Плекаю надію, що велика відкритість, виявлена до цього моменту, не лише збережеться, а й розвинеться ще краще». Цей на перший погляд суто протокольний жест Глави УГКЦ, Верховного Архиєпископа Києво-Галицького, Митрополита Київського, єпископа Кам’янця-Подільського має глибоку богословську вагу та важливе екуменічне значення.
|
|
|
