Мисак Ярослав

«Екуменізм (від грец. οἰκουμένη – заселена земля, світ) – це назва руху за відновлення повної єдності всіх християн». Особливої актуальності він набуває в Україні, адже в нас існує кілька католицьких та православних Церков, а також багато дрібних протестантських церковних спільнот. Українська Греко-Католицька Церква є відкритою до екуменічного діалогу. На всецерковному рівні цим займається Комісія з міжконфесійних та міжрелігійних відносин (до 2018 року – Комісія УГКЦ для сприяння єдності християн). Крім того, у кожній єпархії призначені відповідальні за екуменічний рух, а при Українському Католицькому Університеті засновано Інститут Екуменічних Студій. Представники УГКЦ входять до Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій та до Міжнародної змішаної комісії для богословського діалогу між Католицькою та Православною Церквами.

Олег Ортинський

Упродовж історії Христовій Церкві довелося пережити різні конфлікти та суперечки, які призвели до розділень. Багато з них удалося подолати, та від деяких залишилися наслідки і до сьогодні. Серед перших поділів варто згадати виникнення т.зв. «монофізитських» і «несторіянської» Церков. Чи не найбільшої рани Христовому церковному Тілу завдала «Велика схизма» між Християнським Сходом і Заходом, яка сталася в 1054 році. Після цього розколу християнство поділилося на західне, яке згодом стали називати Католицька Церква, та східне, яке отримало назву Православна Церква. Починаючи з XVІ ст, унаслідок Реформації від Римо-Католицької Церкви відділилися протестантські церковні спільноти, які пізніше почали протистояти й одні одним.

Мирон Бендик

Київська Церква
Кожен із нас мріє прожити успішне й щасливе життя. Кожен по-своєму уявляє, що зробити, аби життя таким було насправді. Ісус Христос дає нам у цьому Свою пораду: «Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всіма думками твоїми, всіма силами твоїми, а ближнього твого (люби), як самого себе. На цій заповіді увесь закон і пророки стоять» (пор. Мт 22, 37 – 39).
Христос не тільки закликає нас на словах, а й створює конкретну підставу для втілення в життя цієї двоєдиної заповіді. Такою підставою є Христова Церква, спираючись на яку, ми зможемо здійснити нашу мрію про щастя. Як стверджував святий Кипріян: «Поза Церквою нема спасіння». Це означає, що без контакту з Богом і ближнім, яким живе Церква, ми не зможемо бути собою й зреалізувати себе.

Назар Городиський

Штрихи до портрета о. Августина Волошина
У цій коротенькій публіцистичній розвідці бажаємо представити постать о. Августина Волошина – політичного, культурного, релігійного діяча Закарпаття, прем’єр-міністра автономного уряду Карпатської України, президента Карпатської України, відомого педагога, журналіста, філолога, який володів грецькою, латинською, німецькою, угорською, чеською, словацькою, сербською, болгарською та іншими мовами. Цей греко-католицький священник увійшов в історію не тільки як активний душпастир, але й як культурно-просвітницький діяч та ідеолог незалежності українського народу на Закарпатті. Крім усього іншого, о. Августин Волошин був захисником ідеалів т.зв. «Ужгородської унії», якою у 1646 було започатковано процес відновлення єдності древньої Мукачівської єпархії з Римським Апостольським Престолом.

Михайло Карпінець

Мабуть, чимало молодих людей, гуляючи вулицями свого міста або гортаючи стрічку новин у соціальних мережах, мали змогу побачити афішу чи відеоролик-запрошення на зустріч спільноти Тезе: подорож різними країнами світу, екскурсії мальовничими містами, нові знайомства зі своїми ровесниками, цікаві розмови, зустрічі, а ще спільне гармонійне виконання пісеньок під супровід музичних інструментів у атмосфері сутінок і маленьких вогників свічок – усе це створює незабутні емоції на ціле життя. І, напевно, саме тому молоді особи не залишаються байдужими до такої пропозиції і вже з омріяними планами або бодай лише з цікавості миттєво витягують гаджет зі своїх кишень, аби щось більше дізнатися про Тезе.

Микола Цмоканич

У перших главах Книги Буття є розповідь про сотворення Богом світу, тварин і людей. Цікавим є те, як саме описується створення Адама і Єви. Бог створив одну людину, хоч і у двох особах: «І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх» (Бут 1, 27). Богослови пояснюють це таким чином: людина створена на Образ Пресвятої Трійці, яка в одному єстві є у трьох особах. Тому-то й читаємо на початку цієї розповіді, як каже Бог: «Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу» (Бут 1, 26).

Іван Іваненко

Тема єдності у Святому Письмі посідає вагоме місце. Адже від єдності залежало майбутнє спочатку окремих людей, якими бути старозавітні патріархи, а згодом і майбутнє цілого народу Божого. Ця єдність найперше полягала у вірі в Єдиного Бога, тобто єдності народу з Господом, а відтак і єдності в самому народі. Згідно з книгою Буття, наприкінці сотворення світу Творець покликає до життя людей. Із них повинен бути сформований народ Божий. Старозавітна «Церква» складалася головно з потомків Авраама, які через декілька поколінь спільно формували давньоізраїльський народ.