ВСТУП
Сучасна епоха позначена пошуком сенсу. Унаслідок кризи сучасних гуманізмів і занепаду багатьох ідеологій ХХ століття людина знову наполегливо шукає стабільну опору для свого існування, тому в контексті сучасності богослов’я також шукає нові мотиви достовірності Божого Об’явлення та обґрунтовує його сенс. Воно вступає в діалог із сучасною людиною, щоб заохотити її до прийняття віри. У побудові аргументації богослов’я звертається до Об’явлення, яке є носієм універсального сенсу і в якому показано остаточний і повний сенс життя кожної людини.

В особі Ісуса Христа — Воплоченого Сина Божого — Бог увійшов в історію світу в унікальний спосіб. Через життя, смерть і воскресіння Христа Бог об’явив свою ідентичність, звершив відкуплення світу та покликав людей до спасительного діалогу з Ним. Смерть Сина Божого на хресті стала центральною подією таїнства спасіння і повністю реалізувала плани Бога Отця. Тому Хрест Ісуса Христа стоїть у центрі християнської віри та є серцем керигми проголошення Євангелії про спасіння.
Істина про розп’ятого і воскреслого Ісуса є центральним пунктом Божого Об’явлення, а отже, належить до депозиту віри, апостольського вчення і, відповідно, християнського богословського осмислення. У пасхальному таїнстві Христа повністю об’явилися і водночас звершилися спасенні задуми Бога, а історія спасіння досягла в ньому свого кульмінаційного моменту. Поєднання Хреста з Божим Об’явленням робить його надзвичайно актуальним предметом зацікавлення фундаментального богослов’я. У перспективі побудови аргументації на користь достовірності особи Ісуса Христа та заснованої Ним Церкви Хрест відіграє особливу роль.
Із самого початку Хрест Ісуса Христа вимагав апологетичного тлумачення. Уже апостол Павло, проголошуючи «науку про хрест», зауважив, що вона може стати спокусою та безглуздям: «Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрості шукають, — ми проповідуємо Христа розп’ятого: – ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган, а для тих, що покликані, — чи юдеїв, чи греків — Христа, Божу могутність і Божу мудрість» (1 Кор 1, 22-24). Хрест, який християнство розуміє як Об’явлення сили і мудрості Божої, потребував і досі потребує богословського обґрунтування та захисту. Тому, спершу для апологетики, а нині для фундаментального богослов’я, він залишається актуальним і важливим об’єктом зацікавлення.
До богословсько-фундаментального напрямку, що обґрунтовує достовірність Хреста Ісуса Христа, без сумніву, належать як навчання Папи Венедикта XVI, так і раніші богословські роздуми Йозефа Рацінґера з його христологією сенсу.
Особливий внесок у богословське осмислення тематики Хреста та Божого Об’явлення зробили такі видатні католицькі богослови, як Романо Ґвардіні, Анрі де Любак, Карл Ранер, Ганс Урс фон Бальтазар. Їхні дослідження стали підґрунтям для формування богословської аргументації щодо сенсу християнського Об’явлення, сотеріологічного значення Хреста та актуальності християнської віри в умовах постсекулярного суспільства. На цьому тлі богословська спадщина Йозефа Рацінґера (папи Венедикта XVI) займає особливе місце як глибокий, системний і водночас доступний виклад істини про Хрест і його спасенну силу.
Йозеф Рацінґер народився 16 квітня 1927 року в місті Марктль. Після свячень у 1951 році розпочав душпастирське служіння та наукову кар’єру. У 1953 році захистив докторську дисертацію про св. Августина, а в 1957 – габілітацію про св. Бонавентуру. Викладав фундаментальну теологію в ряді німецьких університетів, вирізнявся сучасним мисленням і глибоким підходом до віри. Визнання в міжнародних колах здобув завдяки участі в Другому Ватиканському Соборі як радник кардинала Фрінґса. Брав активну участь у теологічному дискурсі, співпрацюючи з такими богословами, як Ганс Кюнг і Карл Ранер. У 1977 році був призначений архієпископом Мюнхена і Фрайзінгу, а в 1981 — префектом Конгрегації віровчення. 19 квітня 2005 року обраний Папою під іменем Венедикт XVI. Його понтифікат (до 28 лютого 2013 року) відзначався богословською глибиною та прагненням до оновлення віри в умовах сучасності. Обрання Йозефа Рацінґера на Престіл святого Петра безсумнівно сприяло поширенню його богослов’я та вчення. Відтоді в католицькій теології можна спостерігати своєрідний «рацінґерівський поворот». Його праці й далі публікуються різними мовами, поряд із численними дослідженнями та коментарями до його виняткової думки.
II Ватиканський Собор, у якому Рацінґер активно брав участь як експерт, звертав особливу увагу на потребу адаптації передавання віри до ментальності й потреб сучасної людини. Звідси — розвиток молодої богословіської дисципліни, якою є фундаментальне богослов’я. Вона не лише поглиблює традиційні аргументи на користь достовірності християнства, а й шукає нові способи обґрунтування Божого Об’явлення, пристосовані до змінного світу.
Ця дипломна праця написана з перспективи фундаментального богослов’я. Вона не є повним викладом богослов’я Хреста у думці Рацінґера чи вчительстві Венедикта XVI, але, згідно з фундаментально-теологічним підходом, є спробою побудувати модель достовірності Хреста на основі його думки. Метою роботи є показати універсальний сенс Хреста у світлі викликів сучасності. Для досягнення цієї мети використано методи аналізу, синтезу, порівняння, а також якісної компіляції, що дозволяють глибше осмислити джерела та виявити логіку богословської думки Рацінґера.

У цій праці поняття «Хрест», що винесене в заголовок роботи, слід розуміти саме таким чином: як єдину, неподільну спасительну подію страждання, смерті та воскресіння Ісуса Христа. Саме тому слово «Хрест» пишеться з великої літери. Це підкреслює, що в праці йдеться не стільки про історичну достовірність хреста як знаряддя страти Ісуса чи загальновживаного християнського символу, скільки про об’явлений Богом сенс пасхальних спасительних подій. Велика літера також служить для вираження значущості цих подій і їхньої ролі в земній місії Ісуса та значення для християнства загалом. Предметом дослідження є спасительна подія: страждання, смерть та воскресіння і виявлення її надприродного сенсу, що є універсально переданим.
Матеріалом для дослідження сенсу Хреста та його актуальності для сучасної людини насамперед є богословська спадщина Йозефа Рацінґера та його вчення як папи Венедикта XVI. Безперечно, Рацінґер належить до кола тих сучасних богословів, які у своїй надзвичайно глибокій інтелектуальній спадщині вміло формували аргументацію достовірності, адаптовану до ментальності та потреб сучасного світу. Венедикт XVI у своїх численних працях неодноразово звертався до таїнства Хреста, підкреслюючи її актуальне значення, особливо в контексті стрімких соціокультурних змін. Безсумнівно, тексти папи Венедикта XVI є джерелом натхнення для нових наукових пошуків. Дослідження його думки, надзвичайна актуальність спостережень та майстерна здатність будувати аргументацію відкривають шлях і для наукової розвідки питання сенсу Хреста в контексті фундаментального богослов’я.
Слід зазначити, що у роздумах Венедикта XVI немає систематично викладеної теології Хреста. Христологічні теми розкидані в різних місцях його праць, однак вони гармонійно поєднуються між собою в єдине ціле та становлять цілісну апологію сенсу Хреста.
Фундаментальна теологія намагається показати, що в Хресті Христа людина може знайти відповідь на питання про сенс життя, страждання, смерті й остаточної мети. У ньому вона може знайти достовірну відповідь на питання про те, ким є вона сама і ким є Бог, а також на питання про стосунок між нею і Богом. Метою цієї дипломної праці є об ґрунтувати, що таїнство Хреста Ісуса Христа досі має актуальне значення для сучасних людей, тобто є носієм сенсу для людини, яка живе в сучасну епоху. Це становить основну дослідницьку гіпотезу цієї праці.
Праці папи Венедикта XVI містять численні посилання на проблематику сенсу і Хреста. У дослідженні використано такі ключові праці Венедикта XVI, як Вступ до християнства, трилогія Ісус з Назарету, Нова пісня Господеві, Богослов’я літургії, а також апостольське повчання Verbum Dominі — як основне джерело богословського осмислення сенсу Хреста в контексті Об’явлення. Тим самим, особливо завдяки своїй актуальності та характеру, в перспективі досліджень фундаментальної теології вони становлять багатий джерельний матеріал.
Ця праця складається з трьох розділів. Її композиція побудована таким чином, щоб на основі роздумів Венедикта XVI показати достовірність Хреста Христа через обґрунтування його надприродного та універсального сенсу.
Перший розділ є спробою представити Хрест Христа як центральну точку Божого Об’явлення. Пасхальне таїнство — страждання, смерть і воскресіння Ісуса — є справжнім простором особливої Божої маніфестації та Його внутрішнього життя. У цьому розділі подано синтетичний огляд рацінґерівських роздумів про Об’явлення. Далі, у світлі думки Венедикта XVI, показано, що Хрест є місцем діяльності Пресвятої Трійці та об’явлення окремих Божих Осіб — Отця, Сина і Святого Духа, а також їхніх взаємовідносин любові, реалізованих у самодаруванні.
Другий розділ показує, що в Хресті, з огляду на справжню людську природу Христа, відбулося також об’явлення ідентичності самої людини. Розділ відкривається презентацією антропологічного бачення папи Венедикта XVI. На цій основі обговорено істину про гріховність людини, об’явлену в Хресті, а також сенс людського страждання і смерті. Наприкінці розділу порушується тема сенсу життя. Адже Хрест в перспективі віри він відкриває надприродний сенс людського життя. Особливим чином він є місцем маніфестації гідності кожної людської особи, її унікальної цінності та призначення до вічного життя з Богом.
Третій розділ праці розкриває сотеріологічний сенс Хреста. Воскресіння Христа є знаком Його перемоги над силами зла і смерті та водночас передвісником загального Божого царювання. Оскільки для Рацінґера воскресіння Христа було невід’ємною частиною таїнства Його страждання і смерті, то в христологічних роздумах воно займає привілейоване місце: воно є, так би мовити, герменевтичним ключем до Хреста й об’являє його повний, спасительний сенс. Третій розділ завершується роздумами про космічний сенс Хреста, тобто значення, яке він має не лише для людини, але й для всього створеного світу.

Написання цієї праці ускладнювала недостатність відповідної літератури українською мовою, тому виникла необхідність використовувати іншомовні джерела. Однак, якби повністю було перекладено корпус праць Венедикта XVI, це суттєво сприяло б розвитку української богословської думки.

ВИСНОВКИ
Страждання, смерть і воскресіння Ісуса Христа є центром Євангелії і невід’ємним елементом християнської ідентичності. Тому у богословських роздумах тема Хреста має своє привілейоване та незамінне місце. Хрест, інтерпретований як місце істинного Об’явлення Бога та передання надприродного сенсу, становить виклик для богословських роздумів особливо в контексті сучасної епохи, позначеної стражданнями багатьох людей, війнами, соціальною несправедливістю.
Сучасна людина знову наполегливо шукає сенс, у якому знайде стійку опору для свого існування, а також достовірну відповідь на нагальні питання щодо свого життя. Богослов’я, живучи викликами сучасної доби, не залишається осторонь цього пошуку, а пропонує людині переконливу відповідь у світлі Божого Об’явлення. На цьому шляху богослов’я опирається на вічний Логос – Втілений Сенс, об’явлений у Христі. Саме у таїнстві Хреста, через страждання, смерть і воскресіння Божого Сина відкривається повнота Божого сенсу, об’являється істина про людину та її спасіння. Досвід Хреста, осмислений у світлі думок Венедикта XVI, стає для сучасної людини шляхом до віднайдення відповіді на найглибші питання життя та запрошенням до живої віри. Хрест Христовий і сьогодні залишається джерелом надії і справжнім орієнтиром для людини, що шукає правду в епоху перемін.
Метою цієї наукової праці було показати, на основі думок Венедикта XVI, що таїнство Хреста є універсальним передавачем об’явленого Богом сенсу і має актуальне значення для людини, яка живе у сучасному світі.
Перший розділ мав на меті показати Хрест як кульмінаційний момент Божого об’явлення. Через страждання, смерть і воскресіння Сина Божого об’явилася ідентичність Бога та сутність Його нескінченної любові. У світлі думок Венедикта XVI Хрест є не лише знаком Божої любові до людини, але й об’явленням сенсу існування світу й людини. Хрест стає гарантією Божої любові та запрошує людину до життя як дару, відкриваючи шлях до повного осягнення сенсу людської екзистенції.
Другий розділ, спираючись на богословське вчення Венедикта XVI, розкриває, що у світлі Хреста об’являється глибока істина про людину та її існування. Страждання, смерть і воскресіння Христа показують не лише драму гріховності, але й відкривають надприродний сенс страждання та смерті, можливий для розуміння тільки в логіці любові, об’явленої на Хресті. Пасхальне Таїнство наповнює людські межові досвіди Божою присутністю й дарує надію на вічне життя. Хрест об’являє незмінну гідність кожної людини, незалежно від її обставин, і вказує, що істинне життя досягається у самопожертві й довірі до Бога. У цьому вимірі Хрест є не лише знаком страждання, а джерелом сенсу, надії та повноти життя.
Третій розділ висвітлив Хрест як знак універсального спасіння й кульмінацію Його земної місії. На основі роздумів Венедикта XVI, показано, що Хрест, у нерозривному зв'язку зі смертю і воскресінням, розкриває повноту Божої любові й спасенний сенс світу. Євхаристія стає ключем до розуміння Хреста як добровільного дару Божого Сина. Воскресіння утверджує перемогу любові над смертю, започатковуючи оновлення людини і всесвіту. Хрест є передвістям есхатологічного майбутнього, в якому остаточне слово належить Божій любові.
Попри динамічні зміни сучасності, Хрест Христовий залишається джерелом сенсу й відповіді на питання про сутність і мету людського життя. Він відкриває людині пропозицію віри і запрошує до стосунків з Богом. Дослідження сенсу Хреста в роздумах папи Венедикта XVI, ще не повністю освоєне в богословській літературі та має великий потенціал для розвитку.
У процесі написання цієї дипломної роботи ми зіткнулися з рядом труднощів, зокрема через відсутність належного обсягу перекладеної джерельної літератури українською мовою та брак розгорнутих коментарів на тему богослов'я Хреста у творчості Венедикта XVI. Разом із тим, варто зазначити, що ця дипломна праця не вичерпує всього багатства теми. Питання сенсу Хреста, особливо в контексті думок Венедикта XVI, лишається відкритим для подальших досліджень і осмислення.
Здійснене дослідження показало, що Хрест Христовий, із його універсальним посланням любові, залишається і сьогодні актуальним дороговказом для життя людини, простором об’явленого сенсу, у якому останнє слово завжди належить Божій любові.

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. ХРЕСТ ЯК ОБ’ЯВЛЕННЯ БОГА 9
1. Таїнство Об’явлення в розумінні Й. Рацінґера (Венедикта XVI) 9
2. Хрест як об’явлення Бога Отця 15
3. Хрест як об’явлення Сина Божого 21
4. Хрест як об’явлення Святого Духа 27
РОЗДІЛ ІІ. ХРЕСТ ЯК ОБ’ЯВЛЕННЯ ЛЮДИНИ 32
1. Таїнство людської особи у баченні Й. Рацінґера (Венедикта XVI) 32
2. Хрест як виявлення гріховності людини 40
3. Хрест як об’явлення сенсу страждання 45
4. Хрест як об’явлення сенсу смерті 52
5. Хрест як об’явлення сенсу життя 57
РОЗДІЛ ІІІ. ХРЕСТ ЯК ОБ’ЯВЛЕННЯ СЕНСУ СПАСІННЯ 64
1. Пасхально-воскресний сенс Христа 64
2. Сотеричний сенс Христа 75
3. Космічний сенс Христа 81
ВИСНОВКИ 86
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 89