Свята Едита Штайн була однією з найвидатніших і яскравих особистостей ХХ століття. Спостерігаючи за людьми, які моляться без віри і надії в існування Живого Бога, вона починає сумніватися в Його існуванні, а відтак стає атеїсткою. Однак безнастанний пошук правди благодаттю Божою вивів її з глибокого атеїзму і спрямував до вершин святості. Вона загинула мученицькою смертю в концтаборі Освенцім, а Святіший Отець папа Іван Павло ІІ у 1998 проголосив її святою і покровителькою Європи.

Свого часу часопис «Слово» (№ 4(164) 2015-2016) вже публікував статтю під назвою «Апостол молоді у кінематографі». Її особливістю було те, що тоді згадувався не один фільм, а кілька. Але всі були присвячені одній особі – св. Джованні Боско. Так буде і цього разу. А про яку особу йтиме мова, читачі напевно здогадалися із назви – про Жанну д’Арк (1412-1431).

Ці слова пролунали із уст великого математика, фізика, літератора та філософа Блеза Паскаля вже дуже давно, ще у далекому XVII столітті. Актуальними вони є і сьогодні. Однак мало є критикувати, мало сказати: не роби так. Потрібно ще додати: роби ось так. Баженніший Любомир (Гузар), звертаючись одного разу до журналістів, сказав: «Треба вміти говорити правду – це не лише розум чи здібність, це християнська чеснота. Мета не в тому, щоб просто сказати правду, а важливо застановити і поправити. Сказати, що хтось дурний і тим образити – це не штука, а сказати, щоб дурний захотів стати мудрим – це штука». У пропонованому інтерв’ю, дорогі читачі, ми намагалися піти схожим шляхом. Зрештою, зараз ви самі у цьому переконаєтеся!

Ієромонах Полікарп Марцелюк, ЧСВВ – голова Місії «Постуляційний центр беатифікації УГКЦ», створеної Синодом єпископів УГКЦ у травні 1992 року для допомоги Патріарху та місцевим єрархам у проведенні беатифікації та канонізації cвятих. Сьогодні вона діє у м. Львові на пл. Соборній, 3а (http:// missiopc.blogspot.com).

Сьогодення пропонує нам численні приклади для різноманітного наслідування. Католицька Церква кожного дня спогадує пам’ять якогось святого, наслідуючи життя якого можемо осягнути святості. Українська Греко-Католицька Церква в ХХ ст., яка зазнала жахливих впливів комуністичного і фашистського режимів, подарувала нам чимало українських мучеників за Христову віру та Церкву. Багато з них ще досі є недостатньо вивченими, а декотрі вже стоять у списку визнання блаженними чи святими. Нижче пропонуємо життєвий шлях о. Петра МЕКЕЛИТИ, життєвий шлях якого є зразком до наслідування. Цей глибокоосвічений, повний віри та любові до Церкви і свого народу священик з великою посвятою віддав своє життя на служіння людям та Богові, до останку випивши чашу приготовлених терпінь, прослявляючи Бога та поширюючи Його Царство поміж нами на землі.

З другої половині ХХ ст. відбувається стрімкий розвиток біологічних наук. Вченим-медикам вдалося розшифрувати геном людини, тобто стало доступним розпізнання коду ДНК. Таким чином науковці отримали можливість втручатися у чинну структуру людини. З’явилася можливість її штучного запліднення, клонування. Ці новітні досягнення є водночас і новітніми проблемами. У ХХ ст. виникла біоетика – наука, яка має за мету не допустити людство до самознищення. Про загрозливі виклики перед людським життям ми говоритимемо із ректором Львівської духовної семінарії Святого Духа Української Греко-Католицької Церкви керівником Школи біоетики Українського католицького університету о. д-р Ігорем Бойком.

Свято…Коли ми чуємо це слово, то в нашій уяві виникають різноманітні, швидше за все, приємні спогади, переживання, почуття. Кожен у своєму серці носить згадки про ті чи інші події, що залишили по собі приємний відбиток. Кожного року ми очікуємо повторення цієї приємності, якою для нас є свято. Християнська традиція, передана з покоління в покоління через Церкву, пропонує нам святкувати події, які мають загальнолюдські, моральні, духовні і вічні цінності. Але наскільки християни, зокрема вірні УГКЦ, розуміють це? Яким є відношення в нашому суспільстві до літургійного святкування? Як можна краще зрозуміти сенс свята? На ці та інші питання відповідає митрофорний протоієрей Тарас Гарасимчук, парох Катедрального Собору Пресвятої Трійці та канцлер (1994-2016 рр.) Самбірсько-Дрогобицької єпархії, яка у 2018 р.Б. відзначатиме своє 25-ліття.

Встановлення церковних свят почалось ще в перші століття християнства. Першим святом у ранніх християнських громадах стала неділя – спомин Христового Воскресіння. Від неї почали виникати й інші свята. Таким чином, починаючи з 14 вересня – початку церковного року і аж до його закінчення – 13 вересня, кожен день у церковному календарі присвячений подіям із життя Ісуса Христа чи Пресвятої Богородиці, а також святим – особам, що за час свого земного життя виявили великі християнські чесноти й осягнули вершини духовної досконалості.

З кожним роком світ стає все більш модернізованим починаючи від XIX ст., яке стало початком науково-технічного прогресу, і закінчуючи нашим високотехнологічним XXI століттям. З приходом цього прогресу життя людини значно покращилося і спростилося. З’явилися нові можливості для людей: самовдосконалення, спілкування з іншими народами через глобальну інтернетмережу, відвідини екзотичних країн, створення відпочинкових та розважальних комплексів… Часто все це відволікає людину від Бога.

Кожний народ намагався пояснити світ, який його оточував, і процеси, які в ньому відбуваються, по-своєму. В первісні часи це призвело до появи міфів, з яких поступово сформувалася міфічна символіка, яка лягла в основу фольклору. В українському фольклорі чітко простежується поєднання християнської символіки з народними віруваннями наших предків.