Ортинський Олег

Від 2014 р. українці досвідчили жахіття війни, які Європа, здавалося б, подолала ще у ХІХ ст., вибудувавши механізми того, як їм протидіяти. Війна спричиняє смерть, руйнування, біль, розпач… Перед нею людина почувається безсилою. У 2022 р.Б., перед Великим Постом, яким християни готуються до світлого празника Воскресіння ГНІХ, український народ і цілий світ досвідчив наслідки повномасштабної хвилі російської збройної агресії, яка стала однією з найдраматичніших сторінок нашої новітньої історії. У цій ситуації багато з нас переконався у тому, наскільки серед гучних пострілів у Києві, масштабних зруйнувань у Гостомелі, серед нелюдських звірств у Бучі, Маріуполі та інших місць нашої України залишається важливим молитовний фронт, який тримає Мати-Церква.

Церква є поряд зі своїми дітьми і намагається надати передусім духовну поміч. Щоб підтримати людей у духовному житті та відповісти на їхні молитовні потреби, священники посилили молитовні чування у храмах. Ще задовго до 24 лютого 2022 року Божого у всіх храмах УГКЦ після недільної Божественної Літургії лунав гимн «Боже великий, єдиний…», щоправда тепер він звучить більш заповзятіше, частіше та гарячіше. Під час богослужінь звучать особливі прошення за український народ, його захисників, за тих, хто постраждав від воєнних лихоліть... Багато членів парафіяльних громад і молитовних груп практикують безперервну молитву, беручи на себе обов’язок молитися Псалтир, Молебні, Акафісти, Ісусову молитву і т.д. Багато людей прибігають до Святої Тайни Сповіді з метою примирення та перепрошення Бога за свої гріхи, а відтак у Божественній Літургії приймають Святе Причастя Тіла і Крови ГНІХ .

В найбільш гарячих точках України духовенство не залишає своєї пастви. Наприклад, владики Василь (Тучапець) несе молитовну варту у Харкові, а владика Степан (Меньок) у Запоріжжі, вражаючи та надихаючи своєю поставою цілий світ. Хоча, на жаль, не усі священники мали можливість служити і молитися в храмі.

Ховаючись від бомб та ракет російської орди, українці були вимушені ховатися у бомбосховищах. У час небезпек підвали християнських храмів стали бомбосховищами, а бомбосховища - своєрідними храмами. Одним з таких храмів-бомбосховищ стали станції метро. Отці-василіани Йосафат Ковалюк та Тома Кушка на одній із станцій столичного метрополітену служили Божественну Літургію. Отець Йосафат ділиться своїми враження в інтерв’ю, кажучи: «Більшість людей сприйняли цю ініціативу позитивно, радо з нами молилися. І хоч на Літургії були представники різних конфесій, проте відчувалася єдність у молитві до одного Бога» .

При греко-католицьких храмах діє безліч волонтерських осередків. Крім посиленої молитви, тут почали плести маскувальні сітки, акумулювати гуманітарну допомогу, допомагати вимушеним переселенцям з пошуком притулку та їжі.

Окрім молитви за справедливий мир та перемогу у храмі, в унікальний спосіб звучить голос домашньої церкви. У своїх родинних помешканнях сім’я може долучатися до кілька тисячної групи молільників у онлайн форматі. Прикладами тут можна назвати моління о. Івана Гнатюка (Івано-Франківська Архиєпархія УГКЦ), о. Романа Демуша (Тернопільська Архиєпархія УГКЦ) чи о. Романа Федька (Самбірсько-Дрогобицька Єпархія УГКЦ) в Instagram-чи Facebook-у. Владика Ярослав (Приріз) теж чимало разів згромаджував вірян на онлайн-молитві перед Грушівською, Самбірською чи рудківською чудотворними іконами Пресвятої Богородиці. Для багатьох людей, а особливо для тих, що проживають на територіях, де бойові дії чи комендантська година не дозволяють відвідувати храми, такі онлайн-етери є чудовою можливістю відчути себе частиною одного великого молитовного фронту, частиною однієї спільноти-Церкви.

Наостанок, ми не можемо не згадати і про молитву особисту. Багато християн підходять до своїх духівників, просячи, щоб ті порекомендували їм молитви, у яких вони знайдуть допомогу і розраду. Таким чином безліч людей збільшило своє особисте правило молитви. Багато хто відкрив для себе біблійний Псалтир як особливу молитовну збірку. З особливою вірою та надією молільники промовляють псалми 50 чи 90. У цих гімнах вони знаходять неабияку розраду, силу та впевненість у завтрашньому дні. Інші прикрасили свої щоденні молитви Ісусовою молитвою. У цій, на перший погляд, простій молитві миряни віднаходять найбільш бажане – мир та спокій.

Завдяки молитві можемо побачити у світі дію Божу. Поки ти молишся, десятки смертоносних снарядів не вибухнули. Поки ти молишся, людина з автомобіля, переїханого російським танком, залишається живою. Поки ти молишся, шторм, подув сильного вітру чи сильний дощ перешкоджає висадці ворожого десанту. Поки ти молишся, люди у бомбосховищі залишаються неушкодженими.

У своїй молитві Церква не лише просить перемоги та збереження життя українським воїнам, але і ставить за приклад Христа-Чоловіколюбця, який задля нас, грішних, постраждав аж до смерти, і то хресної (Фил 2, 11). Цей же ж самий Христос-Бог відчуває увесь той біль, що його сьогодні терпить українське зранене серце.

Молитовний фронт // СЛОВО №4 (89), березень-травень 2022