Олег ЧУПА

Инокъ изященъ бивъ священнійшiй отче
Іwсафате, и приятелище Божественнаго Духа, соблюлъ еси чистоту душевную и тілесную, яко Ангелъ въ Иноцехъ поживъ на земли,
въ послушанiи и нищеті, въ любвы къ Богу
и Ближнему, въ молитвахъ и бдінiихъ всенощнiхъ образъ бисть всімъ Инокомъ, и зерцало всякоя добродітелы, оумъ вперилъ еси къ небеснімъ...
(стихира на хвалитних утрені
священномученикові Йосафату)

Олег ЧУПА

Инокъ изященъ бивъ священнійшiй отче
Іwсафате, и приятелище Божественнаго Духа, соблюлъ еси чистоту душевную и тілесную, яко Ангелъ въ Иноцехъ поживъ на земли,
въ послушанiи и нищеті, въ любвы къ Богу
и Ближнему, въ молитвахъ и бдінiихъ всенощнiхъ образъ бисть всімъ Инокомъ, и зерцало всякоя добродітелы, оумъ вперилъ еси къ небеснімъ...
(стихира на хвалитних утрені
священномученикові Йосафату)

Михайло ОЛІЙНИК

„Сучасність твердо тримається на
ґрунті лише тоді, коли її коріння глибоко
сягає у минуле, коли вона тісно пов’язана
з нашою великою культурною спадщиною.
В іншому випадку вона – тополиний пух –
 красивий і привабливий; але варто повіяти вітру, і від нього не залишається і сліду.”
(В. Пуцко, мистецтвознавець)

Володимир КРАВЦІВ

“Коли Ісус народився у Вифлеємі Юдейськім, за днів Ірода царя,
мудреці прийшли в Єрусалим зі Сходу і спитали: “Де цар юдейський, що оце народився? Бо ми бачили його орю на Сході й прийшли йому поклонитись.”

Дмитро НАКОНЕЧНИЙ

Ефіопське християнство виконує важливу роль в житті сучасної Африки. Разом з багатою і оригінальною спадщиною Церкви, історія якої охоплює дві тисячі років, воно вносить унікальний внесок у життя двадцятистолітньої історії християнства (Е. С.Молінар).
Офіційна назва Церкви є “Ефіопська (Орієльтальна1) Православна Церква Тевахидо”.

Юрій ЗАВІЙСЬКИЙ

Слово „аборт” походить від латинського слова “abortio”, “abortus” (дослівно – викидень), і означає знищення людського зародку в матці або у фаллопієвих трубах, шляхом механічного чи хімічного втручання в організм жінки.

В основі Тайни Священства лежить Боже покликання християнина до священичого служіння згідно слів Христа Господа: “Не ви мене вибрали, а я вас” (Ів.15,16).
Християнин особисто відгукується на покликання Христа, наслідуючи апостолів, які “кинули все й пішли за ним” (Лк.5,11; пор. Мр.1,18; Мт.4,20,22).
Готовність християнина “йти за Христом” засвідчує парафіяльна спільнота і підтверджує парох (духовний наставник), представляючи єпископу кандидата до священства.
Єпископ, дотримуючись поради ап.Павла – “рук надто поквапно не клади ні на кого” (І Тим.5,22), - випробовує кандидата на відповідність до служіння та бере на себе обов’язок його належної підготовки. Семінарія й служить сучасною церковною формою підготовки кандидатів до Тайни Священства, використовуючи академічний метод відбору своїх вихованців.