|
Середа, 03 лютого 2010
|
|
Людмила Осьмак
2 лютого 2008 року минула друга річниця смерти владики Івана Хоми, секретаря архиєпископа Івана Бучка, канцлера патріярха Йосифа Сліпого, а згодом – апокризарія Києво-Галицької Митрополії при Римському Апостольському Престолі.
Ким же ж був владика Хома і яку роль відграв для своєї Церкви і народу? Чому ще сьогодні при розповідях зауважуємо зацікавлення його особою та життям. Саме про це хочеться вам, дорогі читачі, розповісти.
Детальніше...
|
|
|
|
Підготував Дмитро ГОРНАКЕВИЧ
Сестро Михайлино, розкажіть, будь ласка, як, коли Ви опинилися на служінні в Казахстані?
До Казахстану нас [сестер-служебниць – прим. Дмитра Горнакевича] запросили в 2000 році. Тоді наша Церква в Казахстані належала до складу Києво-Вишгородського екзархату. Владика Василь Медвіт звернувся з проханням до нашого згромадження про кількох сестер, які могли б поїхати на служіння до Казахстану, і, мабуть, Бог хотів, щоб я була в числі перших. Ми приїхали до Караганди 16 червня 2000 року. Детальніше...
|
|
|
|
Підготував Сергій Паламарчук
1. Отче Василю, розкажіть будь ласка як Ви опинилися на служінні в Італії?
У 2000 році владика Юліян благословив мене на навчання в Римі. Там я зустрів чимало українців – знайомих з Дрогобича, Турківщини та инших місцевостей, котрі працювали як заробітчани. За декілька місяців виникла потреба їхати в инші міста, щоб служити нашим людям. У вересні 2001 року з благословення Блаженнішого Любомира Конференція єпископів Італії призначила мене відповідальним за українських греко-католиків в Італії, так званим координатором.
2. Скільки парохій УГКЦ діє в Італії?
Детальніше...
|
|
|
|
Протоєрей Роберт Андерсон
Історичний огляд
Історія нашої Церкви в Канаді розпочалася 1 вересня 1891 року, в день приїзду Василя Єлиняка та Івана Пилипіва до Монреалю, куди вони прибули із села Небилів Калуського району. Із Монреалю отці вирушили у подорож поїздом, що простяглася майже на 2300 км, до Вінніпеґу (Манітоба), де їм вдалося знайти роботу в місті Ґретна. У той час на заході Канади було багато вільної для заселення землі, тому отці організували переїзд своїх сімей до Канади, разом з якими й переїхали на захід, до провінції Альберта (близько 1500 км на захід від Вінніпеґу), де Єлиняк осів неподалік Чипмана, а Пилипів – неподалік Една-Стар. Обидві родини отримали у власність ділянки землі від уряду, що дало їм можливість розпочати нове життя в Канаді.
Детальніше...
|
|
|
|
Михайло БАЛКО
Сергій ПАЛАМАРЧУК
Одяг, окрім основної функції – служити накриттям для нашого тіла, має ще й иншу роль – виражальну. В сучасному суспільстві остання функція одягу дещо знецінена, однак і надалі присутня. В чому вона полягає? Обираючи певний одяг, виражаємо свій внутрішній стан, настрій, наміри назовні і в такий спосіб розповідаємо про себе. Для кожної справи, нагоди існує відповідний одяг: у вечірній сукні ми не підемо на стадіон, а у спортивному костюмі не личить з’являтись в театрі чи на діловій зустрічі. Існує певна традиція відповідного вбрання для перебування в храмі, святих місцях. Отож спробуємо з’ясувати, який одяг слід мати на собі, перебуваючи в храмі.
Детальніше...
|
|
|
|
Олег ШЕПЕТЯК
Року Божого 1923 Митрополит Андрей (Шептицький) у Львові заснував Українське Богословське Наукове Товариство – організацію, яка об’єднала богословів Української Греко-Католицької Церкви, яка була і є центром богословської думки як в Україні, так і за її межами, яка зберігала і розвивала традиції київського християнства та презентувала їх вселенському християнству. Львів часу Митрополита Андрея був містом жвавого розвитку богословської дискусії. Цього ж таки 1923 року тут з ініціятиви викладачів богослов’я Університету імени Яна Казимира було створене Польське Теологічне Товариство, яке невдовзі відкрило свої філії в багатьох великих містах Польщі та Західної України.
Детальніше...
|
|
|
|
Роман СЛАВИЧ
У Святому Таїнстві Подружжя після Чину Вінчання (друга частина Таїнства Шлюбу) слідує обряд спільної чаші. Йому передує Господня молитва («Отче наш»), а за нею – молитва на благословення спільної чаші. Ось її текст: «Боже, Ти все створив силою Твоєю і утвердив вселенну, і прикрасив вінець всього сотвореного Тобою; благослови духовним благословенням цю спільну чашу, яку дається тим, яких Ти об’єднав на спільне життя у подружжі» . Потім священик благословляє чашу і дає подружній парі пити вино з неї тричі напереміну – спочатку чоловік, потім жінка.
Протягом століть значення багатьох обрядів забувається, ми звикаємо їх сприймати просто як данину традиції і думаємо, що лише з огляду на це вони залишаються у богослужбовій практиці Церкви. Насправді така думка є хибною. Обряд – це не просто якийсь давній, гарний та по-своєму цікавий звичай, він приховує в собі глибокий зміст. У цій статті ми спробуємо з’ясувати, що означає обряд спільної чаші.
Детальніше...
|
|
|
|
Петро МАКОВЕЦЬКИЙ
«Віра і світло» – це рух спільнот. У центрі цих спільнот стоять розумово неповносправні особи, навколо яких згуртовуються їх батьки, приятелі, особливо молодь. Спільноти «Віри і світла», на відміну від «L’Arch», не є об’єднаннями, де члени живуть разом, це спільноти, члени яких зустрічаються регулярно і зав’язують тісні дружні стосунки. Вони діляться своїми труднощами і радощами, спільно відзначають свята, беруть участь у спільних молитвах і приймають Святе Причастя. Хоча рух «Віра і світло» зародився в римо-католицькому середовищі, він стає все більш екуменічним завдяки участі у ньому людей різних християнських віросповідань. На сьогодні існує понад 14 тисяч спільнот «Віри і світла» у більш ніж 80 країнах світу.
Детальніше...
|
|
|
|
|
Детальніше...
|
|
|
|
о. д-р Мирон Бендик
Ректор Дрогобицької Духовної Семінарії
Постановка питання про патріярхат передбачає найпростіше розуміння цієї дійсности. Наше розуміння ми виводимо з традиції Отців УГКЦ, зокрема, патріярха Йосипа (Сліпого). Патріярхат кожної Церкви, на його думку, є «овочем дозрівання християнської свідомості у Божому люді, у всіх його частинах… видимим знаком зрілості і самобутності помісної Церкви» . Патріярхат нашої Церкви обґрунтований «історією і вимогами церковного життя» . Вперше ідея патріярхату, неначе зерно, була засіяна в нашу церковну свідомість у XVII столітті, натомість реально «проросла» вона в ХХ столітті. Питання патріяршого статусу УГКЦ підняв на ІІ Ватиканському Соборі Йосип (Сліпий) – тодішній Глава УГКЦ. У своєму виступі 11.10.1965 року головною причиною надання УГКЦ патріярхату він назвав вияв «вдячності, визнання і співстраждання зі страждаючими і надання їм моральної підтримки» . Церква мучеників та ісповідників заслуговує, щоб піднести «Києво-Галицьку митрополію і всієї Руси до патріаршої гідності» . Патріярший статус убезпечив би Церкву в Україні від знищення, а Церкву на поселеннях – від поступового поглинання Латинською Церквою. Детальніше...
|
|
JPAGE_CURRENT_OF_TOTAL
<< Початок < Попередня 1 2 3 Наступна > Кінець >>
|
