Михайло БАЛКО

Упершій книзі Святого Письма зустрічаємося з розповіддю, яка описує створення Богом світу. З кожним новим днем у світі поставало щось нове: небо, земля, день, ніч, небесні світила, рослинний та тваринний світ, а вершиною усього творіння стала людина. І, як читаємо у книзі Буття, по закінчені творіння Бог спочив: «Бог закінчив сьомого дня своє діло, що його творив був, і спочив сьомого дня від усього свого діла, що творив був» (Бут. 2, 2). У Старому Завіті днем відпочинку була субота. На горі Синай Мойсеєві було вручено кам’яні таблиці, на яких написано 10 Заповідей Божих. Одна з них про день суботній: «Пам’ятай про відпочинковий день, щоб святити його. Шість днів працюватимеш і робитимеш всяке діло твоє. День же сьомий – відпочинок на честь Господа, Бога твого; не робитимеш ніякого діла сам, ані син твій, ані дочка твоя, ані раб твій, ані рабиня твоя; худоба твоя, ані чужинець, що перебуває в твоєму добрі. Бо шість днів творив Господь небо і землю, й море, і все, що в них, а сьомого дня відпочив; тим і благословив Господь сьомий день і освятив його» (Вих. 20, 8-11).