|
о. Олег ЧУПА Духовність св. Йосафата у церковній традиції УГКЦ, як правило, розглядалась крізь призму його мученицької смерті. Без сумніву, це було спричинене спершу беатифікаційним, а опісля канонізаційним процесом. Мученицька кончина святого за єдність Церкви, а відтак чудесні оздоровлення та навернення за заступництвом св. Йосафата, були для духовенства та вірних Київської Унійної Митрополії очевидним свідченням істинності шляху, котрим пішла єрархія під час Берестейської Унії. Не вагаючись, ствердимо, що такий підхід до постаті святого був оправданим: сам Йосафат неодноразово засвідчував, що бажає і готовий, якщо на це Божа воля, стати мучеником за Христа. Духовність та містичний досвід св. Йосафата дослідники, зазвичай, оминали своєю увагою.
|
8 лютого 2011 р. Б у стінах Дрогобицької семінарії проходило чергове засідання регіонального осередку Українського Богословсько-Наукового Товариства (УБНТ). Цього разу темою зустрічі, яка проходила у формі круглого стола, було: «Русскій Мір» у проповіді Патріарха РПЦ Кіріла. Крім членів УБНТ у круглому столі взяли участь багато семінаристів. Хоч засідання і тривало близько півтори години, та все ще залишилась низка відкритих питань…