Всечесні Отці, дорогі у Христі брати. Зараз ми перебуваємо у часі поминання Великого Свята Воскресіння ГНІХ. Народні перекази часто рівняють Свято Благовіщення Пресвятої Богородиці з Великоднем – Христовим. «Сьогодні спасення нашого початок і явління людству віковічної тайни: Син Божий сином Дівиці стає і Гавриїл ласку благовіствує». Отже отримавши можливість виголосити слово, я не вагався ні на хвилину, знав бо про що ж маю говорити. Тому у сьогоднішній проповіді брати, я би хотів, щоб ми звернули наші духовні очі і порозважали про значення Пресвятої Богородиці для нас, семінаристів, що готуємося до священства.

Починаємо наші роздуми над тайною Богоматеринства і постаттю Богородиці, і я би хотів сьогодні зостановитися на моменті нашої віри щодо Марії. Якою є ця наша віра, чи щирою є наша набожність до Пречистої Діви? В сучасному християнському світі Богородиця насправді є «каменем спотикання» і певним «індикатором» щирості віри.