... Дрогобицька Духовна Семінарія - УГКЦ
header-dds1
header-dds2
header-dds3

Підтримайте/Support Us

Допомогти у вихованні майбутніх священиків

Ukrainian (Ukraine)English (United Kingdom)

Перекласти на...

АРХІВ СТАТЕЙ

< червня 2014 >
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21
23 24 25 26 27 28 29
30            

Наші відвідувачі

 Погода в Україні
 
Неділя, 22 червня 2014
Василь Барна, «Теотокологія канону Успення Пресвятої Богородиці у гимнографічній спадщині преподобного Йоана Дамаскина» (науковий керівник - о. д-р Роман Андрійовський, рецензент – ліц. Юрій Мисів) PDF Друкувати Написати листа

ВСТУП
Візантійський обряд від самого свого зародження містить багато особливостей у площині літургійного богослів’я та благочестя. Описи давніх богослужінь у церкві св. Софії у Константинополі досі захоплюють читачів, стимулюючи до відновлення давньої краси цих богослужінь у сучасних храмах. Весь день, тиждень та рік у житті Церков візантійської традиції є розподілений на кола богослужінь. Східна Літургія дуже захоплює християн, однак не менш красивими та насиченими богословським змістом є богослужіння Вечірні, Утрені тощо. Загалом саме літургійна площина у візантійському обряді стала основним простором для формування і переживання богословських ідей Сходу. Відтак, догмати, підтверджені Вселенськими Соборами, були у поетичній формі вкладені піснеспівцями у літургійні тексти та покладені на ноти. Як наслідок, простором для богословствування стали стихири, тропарі, кондаки, гимни, пісні, а згодом і канони. Творцями канонів були зокрема св. Андрей Критський, св. Косма Маюмський, св. Йоан Дамаскин та інші піснеспівці. Їхні канони сповнені краси та величі, з використанням принципів поезії, часто з акростихом тощо.

Детальніше...