Ігор БРИНДАК

Іноді можемо зустрітися із твердженням, що Католицька Церква нібито бере свій початок не від апостолів, а з IV століття, а то й пізніше. Як до цього ставитися? Вперше словосполучення «Католицька церква» зустрічається в листах св. Ігнатія Антіохійського, а конкретніше в посланні до Смирнської Церкви 8, 3: «Де Христос, там і Католицька Церква». Зверніть увагу, тут не впроваджується новий термін, а вживається такий, який на цей час вже був загальновідомим. Святий Ігнатій Антіохійський помер в 107 році. Як бачимо, в його час словосполучення «Католицька церква» було загально знаним. А це час, близький до періоду апостолів.

о. Василь Вербіцький, префект та викладач ДДС

Життя кожної спільноти будується на окресленні конкретних правил і умов облаштування сумісного життя. Не є винятком наша семінарійна спільнота. Устав Дрогобицької духовної семінарії базується на богослов’ї Тайни Священства, яке «випливає із церковного передання, побудоване на святооцівській спадщині, ґрунтується на місцевій духовній і культурній традиції в поєднанні з універсальністю священичого служіння у Церкві Христовій. Семінарйний устав окреслює духовні, інтелектуальні та виховні рамки» (Семінарійний устав).

Володимир Тухлян

«Щасливий чоловік, хто боїться Господа, і хто Його путями ходить» (Пс 127, 1). Господь зі свого милосердя влаштував так багато шляхів, щоб зробити наше сходження до нього простішим. Пророк не сказав «путь» в однині, а саме «путі», щоб показати, скільки є шляхів до блаженного життя. Кожна людина по своїй спроможності свобідно обирає відповідний для свого спасіння шлях. Дехто покидає світське життя і вступає до монастиря; дехто ж навпаки – одружується, по-своєму вправляючись в аскезі – молиться, постить, допомагає бідним, сиротам, чесно виконує свої обов'язки, творить діла милосердя.

п. Ігор Бриндак, викладач ДДС

Саме таке запитання поставив Христові один книжник. У відповідь Спаситель розповів усім відому притчу про доброго самарянина. У Рік Божого Милосердя це запитання і відповідь-притча є дуже актуальними. Тому в рубриці «Церква і кінематограф» мова піде про фільм, який теж є відповіддю на поставлене у заголовку запитання, – знаменитий твір Стівена Спілберга.

07 листопада 2016 року в каплиці Дрогобицької духовної семінарії була відслужена Велика вечірня з Литією та Утреня, з нагоди празника св. і славного влкмч. Димитрія Мироточця, одного з найбільш шанованих святих у нашому народі. Очолив богослужіння проректор з навчання о. Роман Андрійовський. Під час канону Утрені відбулось мирування.

Петро Гром

Майбутнє Божого люду залежить від багатьох чинників. Одним із них є підготовка молодого покоління душпастирів, котрі присвятять своє життя служінню Церкві та народу. Твердо йти за своїм покликанням і готуватися до нелегкої праці священнослужителя є можливим у стінах духовної семінарії, яка стає для кожного семінариста не просто навчальними закладом, але й справжньою домівкою і місцем для духовного зростання. Але з чого розпочинається діяльність семінарії? Не тільки зі студентів та викладачів, що є також по-своєму важливим, але й зі споруди, в якій безпосередньо здійснюється підготовка майбутніх священиків. Отож у цій статті хотілося б більше розповісти про наш «другий» дім.

Віталій Миська

Зважаючи на виклики сьогодення і особисті потреби, кожен з нас особливо має молитися й бути милосердним до ближніх. Без перебільшення втіленням цього правила є особа папи Франциска, єпископа Риму, усмішка, радість і доброта якого вселяють надію і є виявом Божого милосердя. Дивлячись на невтомність папи Франциска на багатьох континентах світу і його відчуття необхідності звіщати Боже милосердя, хочеться зацитувати слова самого понтифіка: «Милосердя – це шлях, який єднає Бога і людину, бо відкриває серце в надії на те, що хтось нас полюбив назавжди, незважаючи на обмеження нашого гріха».

З’явилася програма ІІІ Міжсемінарійної науково-практичної студентської конференції, яка пройде у Дрогобицькій духовній семінарії 2-4 грудня 2016 р.Б. серед студентів українських греко-католицьких семінарій. У рамках пленарних засідань доповіді виголосять фахівці з біблістики, патристики, богослов’я, духовності, канонічного права та церковної історії. Учасники конференції також працюватимуть у секційних засіданнях у таких тематичних секціях: Свідчення віри в Святому Письмі та Переданні; Мучеництво та ісповідництво в історії Київської Церкв; Свідчення віри в сучасному світі: кровне та безкровне мучеництво.

Андрій Лоїш

Кожен християнин чинить милосердя і хоче отримувати у відповідь також діла милосердя. Сам Христос навчав нас у нагірній проповіді: «Блаженні милосердні, бо зазнають милосердя» (Мт 5, 7). Господь наш Ісус Христос у своєму милосерді дає кожному віруючому надію на спасіння. Гріх людини у даному випадку полягає в тому, що даровану нам надію ми сприймаємо у крайнощах. Зокрема або надмірно надіємось на Боже милосердя, або надія на Боже милосердя у нас повністю відсутня. Обидва ці випадки є гріхом, але, нажаль, дуже часто зустрічаються у нашому житті. Цей гріх важко побачити неозброєним оком, бо він має «стратегічний» характер, тобто діє постійно, а наслідки не завжди є такими явними.

Бачимо сьогодні в Україні цікаву ситуацію: велика частина населення живе на межі бідності, ледве зводячи кінці з кінцями через матеріальну скруту. Натомість інший прошарок українського суспільства володіє величезними статками (що добре підтверджують оприлюднені електронні декларації владної верхівки країни), і маючи явний надмір матеріального багатства, бажає мати ще більше. Між цими групами людей постала величезна прірва, це немов 2 різні світи зі своїми правилами і цілями. Як же тоді правильно ставитись до матеріальних благ? До якої межі їх можна вважати добром, а коли вони починають губити людину? Чи завжди багатство зло, а вбогість – чеснота? Які проблеми у нашому суспільстві викликані невмінням розпоряджатися матеріальними благами? На всі ці запитання намагатиметься відповісти черговий номер семінарійного журналу «Слово».