|
о. д-р Олег Чупа
 Розповідають про св. Антонія Великого (+356), що якось у його житті настав період великого душевного смутку, який супроводжувався нашестям чисельних думок. У розпачі святий звернувся до Бога: «Що мені робити в моїй журбі? Як спастись?». І ось по якомусь часі він побачив чоловіка подібного до себе, що сидів і працював, а потім вставав від роботи і молився. Відтак знову брався до праці, і знову ж вставав на молитву. Це був Ангел Господній, який врешті мовив до здивованого Антонія: «Так чини – й спасешся!» (Древній патерик, VII, 1).
Детальніше...
|
У світі навколо нас можемо спостерігати, що не всі люди виконують свою роботу добросовісно, ставлячись до своїх обов’язків легковажно. Причини цього є різні: хтось лінується, інші вважають, що працювати є непрестижно чи принизливо. Водночас у християнській традиції простежується одностайна думка про те, що працювати – завдання, яке людина отримала від Бога при сотворенні світу (пор. Бт.1,28).