Вступ
Аналіз церковної історії засвідчує глибоку марійну побожність серед наступників апостола Петра, що виявлялася в їхньому пастирському служінні та особистій духовності. Водночас ґрунтовний розгляд богословського доробку папи Венедикта XVI дає змогу констатувати, що маріологічна проблематика не посідала центрального місця в його богословській спадщині, поступаючись обсягами та інтенсивністю еклезіологічним та христологічним студіям, яким автор присвятив більшу частину своєї наукової діяльності. Попри це, праці Рацінгера мають вагоме значення для сучасної маріології, оскільки пропонують цілісний і глибинний погляд на місце Богородиці в історії спасіння.