ВСТУП
Питання про роль Церкви й духовних авторитетів у формуванні суспільства не втрачає своєї актуальності. Особливо в моменти глибокої кризи й пошуку народом моральних орієнтирів. Саме таким орієнтиром у новітній історії України став Блаженніший Любомир Гузар (1933–2017) – Верховний Архиєпископ Української Греко-Католицької Церкви, кардинал і мислитель, чиє слово звучало не лише з амвона, а й на сторінках преси, у студентських авдиторіях, набирало гучності в переломні моменти суспільних потрясінь. Любомир Гузар ніколи не ототожнював себе з жодною політичною силою, а його авторитет перетинав конфесійні та регіональні кордони, охоплюючи людей найрізноманітніших переконань. Блаженніший Любомир уже не одне десятиліття є незмінним голосом совісті нації, адже сформував ті прості й водночас складні істини, які часто бувають знехтувані суспільством. Його слово, авторитетна думка, духовні настанови жили й живуть у серці українського народу і в період відновлення незалежності нашої держави, і в моменти найбільших випробувань – Революції Гідності, початку збройної агресії Росії.