Голик Дмитро

Перш ніж перейти до розгляду енцикліки папи Пія XI Mitbrennender Sorge (з нім. «З глибокою тривогою»), яка засуджує нацизм, варто представити контекст її написання і побачити, як саме розвивалися відносини нацистської влади в Німеччині з Церквою.
30 січня 1933 р. Адольф Гітлер, ставши канцлером Третього Рейху, виголосив у своїй промові: «Національний парламент буде зберігати і захищати ті базові принципи, на яких побудована наша нація. Це твердження стосується християнства як запоруки нашої національної моралі та сім’ї як основи нашого національного життя» . На перший погляд, зовсім невинні слова, однак, як стверджує пастор Эрвін Люцер, Гітлер мав на меті заступити Христову Церкву новою імперською релігійною структурою, ставши при цьому її «месією». Згодом Адольф Гітлер запевнятиме всіх, що довершує те, «що розпочав Христос», тобто божественну місію спасіння Німеччини, і, ототожнюючи себе з Христом, ствердить перед усіма: «Якщо я не виконаю свою місію, вам доведеться мене розіп’ясти» .
20 липня 1933 р. було підписано конкордат «Reichskonkordat» між Німеччиною і Святим престолом, за яким духовенству заборонялося брати участь у політичній сфері держави, натомість залишало Церкві повну свободу віросповідання і публічної діяльності у сфері католицької віри й плекання моралі. Як бачимо, націонал-соціалістична партія Німеччини, на перший погляд, виявила лояльність Католицькій Церкві, і, як здавалося натоді усім, зароджувалися досить сприятливі та дружні відносини між Церквою і державою.

Білий Дмитро

 

Неодноразово Україна потерпала від різних агресорів, які прагнули «відкусити» ласий шматок нашої землі, нищили нашу культуру, переслідували українських християн. Святе Письмо – книга, у якій міститься багато відповідей на важливі запитання як тих, хто жив багато століть тому, так і тих, хто проходить життєву мандрівку тепер, у XXI ст. Сьогодні, коли Росія зазіхає на українські землі, постає актуальне питання для християн: як Бог дивиться на ці події? Чи є якісь біблійні розповіді, у яких можемо віднайти ключ до розуміння сучасних подій?
Перша книга Макавеїв – це богонатхненна книга, яка розповідає про важку боротьбу ізраїльського народу впродовж 175-135 рр. до Р. Х. Боговибраний народ воював за національну незалежність проти Антіоха IV Епіфана. Це був сирійський правитель, який завоював Юдею та хотів насаджувати грецькі цивілізацію і релігію усім підданим, зокрема і юдеям. Якщо для поганських народів ця примусова асиміляція була цілком допустимою, то для євреїв, які сповідували віру в єдиного Бога, поклоніння грецьким богам означало зраду. Юдеї таким чином відреклися би всемогутнього Господа. Богонатхненний автор розповідає про те, що багато юдеїв таки спокусилося і, піддавшись впливу грецьких звичаїв та релігії, під тиском царя відреклося від своєї віри. Причини такої зради були різні: амбіції, страх за своє життя, жадоба грошей. Ідейна програма євреїв-відступників звучала так: «Ходімо та зробімо союз із народами, що навколо нас, бо з того часу, як ми відокремились від них, упало на нас багато злиднів» (1 Мак 1, 11б).

ВСТУП
Ще кілька десятиліть тому важко було уявити ті можливості та форми пастирської діяльності, які відкрилися перед Церквою сьогодні. Упродовж ХХ ст., зокрема в період комуністичного режиму, служіння священнослужителя було суттєво обмежене й фактично зведене до меж храму. Це унеможливлювало повноцінну реалізацію пастирської місії, особливо в середовищі хворих і нужденних. У сучасних умовах, зі зміною суспільно-політичної ситуації, Церква знову отримала можливість відкрито здійснювати своє служіння у сфері охорони здоров’я.

Витівський Дмитро

«У премудрості усе ти створив» (Пс 104, 24 ). «І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх» (Бут 1, 27). «І побачив Бог усе, що створив: і воно було дуже добре» (Бут 1, 31). Людина, як вінець творіння, отримала від Бога великий дар – життя. Усвідомлення цього заставляє нас із вдячністю промовляти: «Благослови, душе моя, Господа!» (Пс 104, 1).
ХХ століття. Дві світові війни. Концтабори. Голокост. Голодомор. Великий терор. Невинні жертви. Репресії, депортації, розстріли. Кожне з цих слів заставляє нас зупинитися і смиренно замовкнути. Гілберт Кіт Честертон, англійський письменник, в одному зі своїх творів зміг тонко описати вплив усвідомлення людської смертності на героїв: «На секунду в кімнаті запанувала важка тиша. Можливо, так надприродно діє слово «смерть» і кожен з цих порожніх людей заглянув цієї миті у свою душу і побачив, що вона маленька, як зморщена горошина» .

ВСТУП
Таїнство священства є одним із ключових елементів життя Церкви, адже саме через нього здійснюється служіння, передане ще від апостолів. Священство виконує функцію управління чи звершення богослужінь, але є й знаком присутності Христа у спільноті вірних. Проблематика таїнства священства має не тільки богословську, а й історичну перспективу, позаяк вона є важливим аспектом церковного життя як на Сході, так і на Заході. Візантійська і латинська традиції мають багато спільного у розумінні священства, однак є й суттєві відмінності, що ґрунтуються на історичних, культурних та богословських моментах. У візантійській богословській традиції Таїнство священства тісно пов’язується з містичним досвідом Церкви та її літургійним життям. Священник розглядається передусім як той, хто звершує Святі Таїнства і вводить вірних у досвід спілкування з Богом. Натомість у латинській традиції значна увага приділяється юридичному та структурному вимірам священства, його ролі в церковній ієрархії та дисципліні. Водночас обидві традиції, попри певні відмінності, зберігають спільне розуміння священства як установленого Христом служіння у Церкві. Ці відмінності, зокрема в підходах до Євхаристії, традицій целібату та одруженого священства, а також у трактуванні ролі священства в житті Церкви, мають глибоке богословське підґрунтя, яке потребує детального порівняльного аналізу.

Коваль Василь

Формуючи свою особистість, кожна молода людина намагається знайти відповідні орієнтири, щоб зрозуміти, у якому напрямку їй рухатись у житті. Кожен бажає знати, що він усе-таки йде доброю дорогою, а хибну стежку обійшов. Тому людина, а особливо молода особа, завжди в пошуку.
Навколишній світ впливає на формування особистості, на погляди та ідеали молодої людини. Великі ідеологічні системи під зовнішніми благими гаслами про покращення життя людини приховували ідею контролю над людиною. Так чинили такі системи, як нацизм, фашизм, комунізм… Навіть лібералістична ідеологія гендеру має у своїй суті зміст бажання контролю під лозунгом «свободи»…

ВСТУП
Питання про те, ким є Ісус Христос стосовно Бога Отця, є не лише богословською проблемою; воно стосується самих основ християнської віри та розуміння людини і її спасіння. Якщо Христос є лише найдосконалішим серед творінь, а не справжнім Богом, то Його спасительна місія позбавляється абсолютного характеру, а разом із нею й сама надія на обожествлення людини. Саме навколо цього питання розгорілась одна з найгостріших богословських суперечок ранньої Церкви, яка привела до скликання Першого Нікейського Собору (325 р.) – події, що заклала фундамент християнського віровчення на наступні сімнадцять століть.