Дорогий читачу, коли Ти проходиш до храму, то, мабуть, дуже часто бачиш запалені свічки на підсвічнику і, можливо, сам неодноразово їх ставив. Та чи задавав Ти собі питання, для чого це робимо і куди потрібно їх ставити? Спробуймо відповісти на ці та подібні запитання.

На межі Стрийського і Сколівського районів, у с. Розгірче, увіковічнене в скелі кам’яне диво — печерний монастирський комплекс, перші згадки про який сягають XV ст. Звивисті кам’яні сходи ведуть прочанина до верхньої печери, яка служила монахам за храм. Усюди простежується дбайлива рука ченців-каменярів, які в холодний камінь перелили свою гарячу любов до Бога. У святилищі є отвори для дверей, вікон, ніші для богослужбових риз, рівна підлога — і все це з каменю настільки могутнього, що ні час, ні чужинецька рука не змогли зруйнувати чи викрасти цю перлину християнської культури нашого народу.

Послання було оприлюднене 14 лютого 2024 року. Воно містить церковний підхід до питань війни і миру, зокрема, в сучасній Україні. Послання максимально церковне і мінімально кон’юнктурне, тобто воно не підлаштоване під обставини. У ньому УГКЦ виражає й продовжує автентично київську традицію, характерну внутрішньою свободою і незалежністю від думки «сильних світу цього».

Божественна Літургія св. Йоана Золотоустого вражає вірних: зір – своєю пишнотою (одяг священнослужителів та розпис храму), слух – прекрасними богословськими текстами та гарними мелодіями, нюх – запашним кадильним димом, дотик – поцілунком ікон та смак через прийняття Пресвятої Євхаристії. Можемо сказати, що Літургія дає поживу для всіх п’яти органів нашого чуття та інтегрує всю людину.