о. д-р Мирон Бендик, ректор ДДС

Смерть і воскресіння Ісуса Христа є найвагомішою в історії людства і для долі людства Подією і водночас Благою Вістю. Воскреслий Син Божий являється людям і сповіщає про перемогу людини над смертю. Свідками цієї перемоги стали самовидці-апостоли й багато інших людей. За свідченням апостола Павла, таких людей було понад п’ятсот (див. І Кр 15, 6). Позаяк Блага Вість про Воскресіння не вписується в логіку звичних буднів людини, то останній потрібно здобутися на небуденний, нестандартний підхід до цієї події, що його апостол Павло називає вірою (див. Євр 11, 1). Ігнорування чи заперечення Воскресіння є втечею від реальності в уявний світ, підміною реальності версіями уяви. Для людини, узалежненої від своїх фантазій, реальність завжди є небажаною, а часто й неприйнятною. Крім історичного факту, Христове Воскресіння є ще й початком вселенського процесу подолання людством смерті, який завершиться воскресінням кожної людини.

Вийшов літній номер релігійно-суспільного часопису «Слово» (№ 98), який видає Дрогобицька духовна семінарія. У «Шпальті редактора» о. д-р Роман Андрійовський зазначає, що сучасна російсько-українська війна є боротьбою не лише за території, а й за ідентичність. А українське мистецтво (зокрема й сакральне) є важливим елементом української ідентичності, одним із найважливіших маркерів, який позначає українськість. Ось чому попри те, що вже минуло 10 років від початку російської збройної агресії проти України і більше 2 років від її повномасштабної фази, редколегія семінарійного релігійно-суспільного часопису «Слово» вирішила присвятити увагу мистецтву.