|
ВСТУП
В історії філософії Новітньої доби однією з ключових тем філософських дискурсів, яка загалом є складовою частиною таких дисциплін, як логіка, гносеологія, епістемологія, когнітивістика та інші, стала проблематика загалом природи людського мислення, а конкретніше – дослідження способу, можливостей, меж раціонального пізнання та всього того, що з ним пов’язано. З-поміж численних мислителів, котрі присвячували свої трактати висвітленню цієї проблематики, найчастіше виокремлюють Іммануїла Канта, і це не безпідставно. Цей мислитель, справді, здійснив «коперниканський переворот» у способі трактування раціонального пізнання, перенісши акцент з об’єкта на суб’єкта пізнання. Його три найвідоміші трактати Критик викликали дискусії, які згодом переросли у тривалу полеміку. Якщо у дискусіях метою є зіставлення суперечливих суджень та осягнення однодумності, тобто істини, то метою полеміки є здобуття перемоги над опонентом та ствердження власної позиції. Одним із численних опонентів Канта, котрий відкрито у деяких своїх трактатах полемізував не безпосередньо з Кантом, а опосередковано, був вже сьогодні блаженний пастир з Роверето Антоніо Розміні-Сербаті. Цей мислитель в одному зі своїх трактатів, мова йде про Теодицею, не лише полемізує з Кантом, а й пропонує своє вирішення піднятих філософом з Кеніґсберґа проблематик.
Завдання цього дослідження полягатиме у висвітленні ключових аспектів полеміки Розміні і Канта, наявних у Теодицеї. Своєю увагою не оминемо також й інші трактати Розміні задля детальнішого висвітлення його думок. Поряд з тим, зосередимося на дослідженні Кантівської філософської спадщини та висвітленні ключових аспектів його вчення, які безпосередньо стосуватимуться полеміки, розпочатої Розміні. Тому перше завдання полягатиме в аналізі цих трактатів обох мислителів, особливо тих частин, які безпосередньо стосуватимуться теми дослідження. Наступне завдання полягатиме у порівнянні думок мислителів щодо однієї й тієї ж піднятої проблематики задля висвітлення, у полемічному світлі, сильних і слабких позицій обох опонентів.
Актуальність обраної теми обумовлена слабкою обізнаністю з філософією Розміні в Україні. Розпочати хоча б з того, що Антоніо Розміні як християнський філософ Новітньої доби в українській філософській спадщині, яка, безперечно, є тісно пов’язана з численними європейськими філософськими школами, є мало відомий, як і його творча філософська спадщина. Розміні, як один з-поміж небагатьох християнських мислителів, зумів на достойному рівні полемізувати з вченням Канта, який здобув велику славу та визнання не лише на своїй батьківщині, а й далеко поза її межами. Мисленик, слід зазначити, розпрацював власну філософську систему, завдяки чому він полемізував не лише з Кантом, а й представниками інших шкіл. Про мисленика з Роверето, його плідну пастирську, наукову, політичну діяльність тут, зокрема, не вестимемо мову, позаяк висвітлення цих аспектів з його діяльності, як також переклад одного з його духовних творів та стислий виклад його теодицеї, представлено в окремій нашій праці, антології, опублікованій другим томом у серії «Скарби християнської мудрости»: Християнська філософія Антоніо Розміні-Сербаті; Життєві віхи; Максими християнської досконалости. До цієї праці, впродовж нашого дослідження, неодноразово звертатимемося.
Відповідно до окресленої мети та завдань послуговуватимемося тими методами, які є відповідними у досягнені поставлених цілей. Перш за все методом аналізу виокремлюватимемо ключові аспекти, тобто головні думки та твердження основного об’єкту дослідження, трактату Теодицея. Однак, поряд з цією працею, не оминемо увагою ще один важливий трактат, в якому фактично розпочинається полеміка з Кантом. Мова йде про Nuovo saggio sull’origine delle idee («Новий досвід про походження ідей»). Окрім цих двох трактатів до основних джерел долучимо також декілька трактатів І. Канта. Поряд з аналізом джерельної літератури послуговуватимемося також методом синтезу, завдяки якому з’являється можливість висвітлити виокремлені частини набагато ширше, позаяк у реалізації цього задуму нам слугуватимуть думки різних дослідників філософської спадщини обох мислителів. Дослідженню як Кантівської, так і Розмінівської філософської спадщини присвячені численні трактати. Окремі з них стосуються безпосереднього висвітлення ключових аспектів полеміки між цими мислителями. Тому тут подаємо перелік деяких праць, якими послуговуватимемося впродовж нашого дослідження: Gian Pietro Soliani. Essere, liberta, moralita. Studi su Antonio Rosmini, Napoli-Salerno: Orthotes Editrice 2018; Markus Krienke, Sulla ragione. Rosmini e la filosofia tedesca (La Rosminiana, 1), Rubbettino editore 2008; Giovanni Chimirri (ред.), Antonio Rosmini opere filosofiche, antologia sistematica con versioni e sintesi in italiano corrente, saggi introduttivi, note, commenti, bibliografie, Milano-Udine: Mimesis 2020; Nunzio Galantino, Giuseppe Lorizio, Sapere l'uomo e la storia. Interpretazioni rosminiane, Milano: San Paolo 1998; G. Lorizio, Eschaton e storia nel pensiero di Antonio Rosmini. Genesi e analisi Teodicea in prospettiva teologica, Roma 1988; Paolo Gomarasca, Il linguaggio del male, Strategie giustificative nella “Teodicea” di Rosmini, Milano 2001; Kuno Fischer, Immanuel Kant und seine Lehre, III: Das Vernunftſyſtem auf der Grundlage der Vernunftkritik, München: Verlagsbuchhandlung von Fr. Bassermann 31882; Luca Illetterati, Paolo Giuspoli (ред.), Filosofia classica tedesca: le parole chiave, вид. Іа, Roma: Aulamagna 2020; Terry Pinkard. La filosofia tedesca 1760-1860 l’eredita dell’idealismo / traduzione dall'inglese di Mario Farina, Torino 2014; George Huxford, Kant and Theodicy. A Search for an Answer to the Problem of Evil, London: Lexingtin Books 2020. Наступним кроком, а тому й методом, стане порівняння ключових тез обох мислителів, висловлених щодо конкретної проблематики.
Перелічивши ключові аспекти дослідження, слід перейти до окреслення основної гіпотези, мети або ж завдання. Тобто необхідно відповісти на питання; чи витримала критична філософія Канта критику з боку Розміні, як також, чи зумів Розміні попри критику філософії трансцендентального ідеалізму запропонувати свою, альтернативну, філософську систему?
Дослідження складається з двох розділів, кожен з яких містить чотири підрозділи. Перший розділ: Трактат Теодицея Розміні в історії філософії, міститиме два ключові аспекти. З одного боку, це історіософське за своїм характером прочитання подій Новітньої доби. З іншого – це висвітлення ключових ідей трактату Теодицея та причин полеміки з Кантом, яку Розміні розпочав ще задовго до опублікування Теодицеї.
Таким чином, у першому підрозділі Період класичного модерну: історичний екскурс зосередимо увагу на деяких аспектах з історії філософії Новітньої доби, задля представлення основних філософських шкіл та ідей конкретних мислителів. Це необхідно, також й для того, щоб акцентувати увагу на полемічній вмотивованості Розміні у написанні своїх праць.
У другому підрозділі Ключові філософські концепції трактату Теодицея висвітлюватимуться ключові ідеї трактату, тобто ті ключові ідеї та думки мисленика, які торкатимуться безпосередньо теми нашого дослідження. Ми не вестимемо мову про інші, не менш важливі у філософії ідеї, які подає Розміні, однак тут зазначаємо, що вони є і потребують в майбутньому детального опрацювання.
Тема третього підрозділу Причини антикантівської полеміки Розміні вже безпосередньо пов’язана з введенням у полемічний дискурс, який висвітлений на сторінках Теодицеї. Як також зосереджуватиметься увага на деяких трактатах Канта задля виокремлення тих думок, які стосуються полеміки. Попри висвітлення тез обох опонентів, вказуватимуться й причини, які спонукали, зокрема, Розміні до написання свого трактату.
Останній підрозділ Проблематика Бога та зла у Розміні першого розділу присвячений висвітленню Розмінівської інтерпретації та пошуку вирішення філософської проблематики щодо вічного Божого існування та існування дочасного зла. Цій філософській проблематиці мисленик присвятив другу частину трактату.
Другий розділ: Аргументи Розміні супроти критичного методу Канта у трактаті «Теодицея» присвячений висвітленню основних аспектів які безпосередньо стосуються антикантівської полеміки піднятої Розміні. Розділ розпочинається вступною темою першого підрозділу Онтологічні та антропологічні аргументи у Розміні. В цьому підрозділі будуть стисло подані думки деяких дослідників розмінівської філософської спадщини щодо онтологічних та антропологічних аргументів, їх розумінні у філософії Розміні.
У другому підрозділі висвітлюватиметься наступна проблематика: Критика кантівського агностицизму у Розміні. Наша увага зосереджуватиметься, перш за все, на тому, щоб вказати на ті ключові тези та думки Канта, які, згідно з Розміні, сприяли прокладенню шляху до агностицизму, а відтак і скептицизму.
Наступний третій за змістом, підрозділ стосуватиметься Критики Розміні Кантівської слабкої позиції щодо теодицеї. Тут увага зосереджуватиметься на висвітленні ключових думок Канта щодо неможливості теодицеї, які він представив в одному зі своїх трактатів. Як також паралельно будуть наводитися контраргументи Розміні.
Тема останнього підрозділу стосуватиметься: Антропологічних доказів існування Божого буття у Розміні. Вестиметься мова не лише про особливості антропологічного вчення у Розміні, а й конкретно розглядатимуться декілька прикладів його антропологічних аргументів. Зокрема, з частковим порівнянням антропологій обох мислителів.
Під час написання роботи, як і в будь-якому науковому дослідженні, виникали певні труднощі. Однією з перешкод була велика кількість різних джерел, наукових трактатів поданих іноземними мовами: італійською, англійською, польською, німецькою, іспанською. Доволі часу займав переклад текстів. Іншим викликом став чималий об’єм інформації, де з-поміж всього слід було вибрати те, що безпосередньо стосується теми актуального дослідження, і подати це лапідарним, за способом подання, стилем.
Слід зазначити, що це, пропоноване, дослідження не претендує на те, щоб бути науково вичерпним. Безсумнівно, наша праця також не претендує і на довершеність, однак має значення наукового дослідження. Аргументами можуть бути, перш за все, використані найсучасніші дослідження, які безпосередньо стосуються обраної нами теми. Це трактати провідних дослідників як Розмінівської, так і Кантівської філософської спадщини, адже в історії української філософії розмініанська тематика ще не є дослідженою. Окрім ґрунтовної за своїм змістом і стислої за об’ємом праці авторства Богдана Завідняка нам невідомі інші дослідження.
ВИСНОВКИ
Полеміка між представником німецької філософії та італійським мислителем епохи, відомої в історії Італії як Рісорджіменто, є надзвичайно цікавою темою для досліджень, і це очевидно навіть з цієї стислої за змістом праці. Ця полеміка торкається багатьох філософських проблематик, які впродовж історії філософії намірялися вирішити численні мислителі. Кант і Розміні також запропонували свої способи їх вирішення. Чи вдалося це обом мислителям – судити критикам.
Підсумовуючи перший розділ праці загалом, слід зазначити, що розвиток філософії, зокрема в багатьох європейських, у сучасному розумінні, країнах відбувався надзвичайно бурхливо і стрімко. Тенденції одних філософських напрямків змінювалися іншими, спалахували жваві дискусії та полеміки між представниками різних філософських шкіл, щодо пошуку відповіді на найактуальніші тогочасні філософські питання та проблематики. Це все, хоча й стисло щодо об’єму, однак вичерпно пояснено, а щодо змісту – було висвітлено в історичному екскурсі першого підрозділу.
Таким чином ми перейшли до розгляду другого підрозділу роботи, в якому було представлено ключові філософські концепції трактату Теодицея. Зокрема, ми вели мову про дискусії щодо можливостей пізнання Бога, загалом про способи пізнання та можливості раціонального пізнання. Зосередили свою увагу на ключовій Розмінівській ідеї, яка є не лише у Теодицеї, мова йде про ідею буття та його прояв у трьох способах: реальний, ідеальний та моральний. Також виокремили ще декілька важливих тем: Боже провидіння та присутність у світі дочасного зла; людина як моральне суще; антагонізм; помилки Кантівської філософії.
В наступному підрозділі наша увага була зосереджена на висвітленні причин антикантівської полеміки, яку Розміні, як було висвітлено, розпочав ще задовго до появи Теодицеї. Мисленик добре знав філософію Канта, ретельно вивчав його трактати, тому наважився не лише критикувати Кантівський суб’єктивізм, а й запропонувати гідну християнського філософа відповідь на підняті Кантом проблематики, які філософу з Кеніґсберґа, згідно Розміні, так і не вдалося вирішити. Вирішення філософських проблематик Розміні пропонує розглядати з точки зору загальної ідеї буття, яка є невизначеною, потенційною та віртуальною. Ця первинна невизначена ідея буття у формуванні ідей є «світлом». Відмінність Розмінівського ідеалізму від Кантівського полягала у тому, що ідея буття є світлом розуму і формою істини та розкривається у трьох
формах реальній, ідеальній та моральній. У такому ключі мисленик пропонує пізнавати Бога, світ і людину.
Врешті, в четвертому підрозділі роботи ми вели мову про ключові аспекти Розмінівської теодицеї щодо проблематики Бога, тобто Божого існування, та дії Його Провидіння а також проблематики поширення дочасного зла. Для Розміні не лише як філософа, а й як духовного отця, висвітлення цієї теми та пошук відповідей на численні закиди було одним із першорядних завдань. З нашого дослідження випливає, що для Розміні існування можливості зла є допустимим самим Богом, адже це прояв Божої любові та довіри до людини, свідченням чого є свобода вибору, яку Бог дарує нам. Зло як таке не існує, однак з’являється лише тому, що людина може, будучи свобідною, відмовитися від добра. Зло – це брак добра, це відсутність Бога там, де Він мав бути, тобто у житті людини.
Як було зазначено, проблематика Божого існування та водночас існування зла не втрачає своєї актуальності й сьогодні. Розміні як християнський філософ, покладаючись на надбання тогочасної метафізики й богослов’я, впевнено закладав фундамент своєї як філософської системи, так і теодицеї на твердженнях метафізичного за змістом характеру, щоб дати відповідь на численні закиди мислителів Новітньої доби, просякнутої тенденціями лібералізму, атеїзму, агностицизму, антиклерикалізму, автономії та індивідуалізму.
Другий розділ дослідження ми розпочали стислим оглядом двох методів, онтологічного та антропологічного, які Розміні вживав задля наведення аргументів у побудові своєї теодицеї. Поєднання як антропологічних, так й онтологічних аргументів завжди небезпечне для будь-якого філософа. Можна бути звинуваченим з боку критиків в тих чи інших крайнощах у побудові філософської системи, таких як-от, пантеїзм, онтологізм, психологізм тощо. Як було висвітлено, Розміні вдало подолав перешкоду падіння в одну з крайнощів завдяки збереженню зв’язку між онтологією та гносеологією у побудові своєї аргументації.
Другий підрозділ був присвячений висвітленню, ключових тез Кантівської філософської системи для того, щоб представити вагомі, на думку мислителя, аргументи, якими він, фактично, визначив можливості та межі загалом раціонального пізнання і таким чином проклав шлях для утвердження агностицизму. З іншого боку, представленню контраргументів Розміні, якими він не лише намірявся захистити людський розум від надмірного применшення його можливостей, а й вказати на помилки загалом у Кантівській філософії та його мисленні. Для Розміні одним із очевидних фактів, який свідчить про хибність мислення, було те, що Кант, з одного боку, надто обмежував раціональні можливості пізнання, а з іншого, послуговуючись тим же ж раціональним пізнанням – розумом, так впевнено та категорично доводив правдивість своєї філософії. Мисленик неодноразово зазначав, що Кант так впевнено зводить нанівець прагнення теоретичного пізнання, можливості розуму, водночас послуговуючись тим же розумом та використовуючи всі його можливості у побудові своєї філософської системи.
Дискусія щодо можливостей раціонального пізнання не обмежилася лише проблематикою агностицизму, а перейшла в інші ділянки філософії. Йдеться про Кантівський трактат, який викликав у свій час значну полеміку і став об’єктом дослідження для Розміні. Тому висвітлення філософського дискурсу, зокрема тез обох мислителів, є темою дослідження третього підрозділу. З одного боку, були представлені тези Канта, які, на думку філософа, були вкрай переконливими та аргументованими стосовно марних спроб філософів побудувати теодицею. Причин так вважати у Канта, як ми це продемонстрували, було чимало, як також не малим було коло його однодумців. Все ж це не завадило Розміні вступити у полеміку з цими мислителями. Навпаки, Розміні вбачав у цьому свою місію, позаяк кому, як не християнському філософові та богослову, відповідати на закиди щодо, неспроможності теодицеї, а також й метафізики, стояти на захисті істини. Тому для Розміні було вкрай дивним і незрозумілим розмежування, яке Кант наводив стосовно віри та розуму. Закиди щодо неспроможності побудови теодицеї, засновані на оскарженні Бога стосовно існування дочасного зла, були спростовані у доволі аргументований спосіб. Загалом, можливість існування зла не суперечить ані Божим атрибутам, ані Його задуму. Бог, як неодноразово зазначав Розміні, не прагне зла, а лише допускає його з огляду на свободу, яку дарує людині. І попри те, що людина може актуалізувати цю можливість, Бог в силі врешті все спрямувати на добро не порушуючи людської свободи.
Важливо зазначити, що Розміні вдалося уникнути пастки, в яку він необачно міг потрапити, мислитель був змушений провадити полеміку на полі противника. Йдеться про те, що Розміні сам був ідеалістом, як це було зазначено ще у першому розділі. Однак він зумів уникнути пастки суб’єктивізму, залишившись об’єктивним ідеалістом. На цьому важливо наголосити, позаяк надзвичайно складно є спростовувати якусь філософську систему, перед тим вповні не занурившись у неї. Розміні вдалося це здійснити, а це свідчить про глибоке розуміння філософії трансцендентального ідеалізму Канта.
Врешті, четвертий підрозділ роботи був присвячений висвітленню антропологічних аргументів доказу існування Бога. Аргументація заснована на антропології завжди цікава, адже йдеться вже не про речі світу чи світ як річ, а про людину, фактично вінець творіння, та володаря речей. Наша увага була зосереджена, зокрема, на моральному аспекті, тобто на моральному законі. Якщо для Канта виконання морального закону – це можливість для найповнішого самоствердження людини, осягнення автономності, то для Розміні мораль – це простір для діяння у свободі вибору. Тому людина не мусить обирати добро, тобто діяти згідно морального закону, а може це чинити як вільна особа.
На завершення слід відповісти, чи витримала філософська система Канта критику Розміні? З нашого дослідження можна ствердно відповісти, що ні, вона не витримала цієї критики. Щобільше, Розміні зумів не лише вказати на суттєві помилки мислителя з Кеніґсберґа, які він допустив у побудові своєї системи, а й запропонувати свою відповідь на підняті Кантом філософські проблематики.
З цього дослідження очевидним є те, що розглянута нами тема потребує детальнішого вивчення. У цій праці неможливо було вичерпно охопити всі аспекти антикантівської полеміки у філософській спадщині Розміні. Звідси як перед нами, так і перед майбутніми дослідниками філософії Розміні постає завдання не лише у спрямуванні сил на перекладі численних трактатів Розміні українською, а й виданні наукових публікацій цієї тематики.
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
Святе Письмо та документи Церкви
Святе Письмо / пер. о. Іван Хоменко, Місіонер 2009.
Джерельна література
Кант Іммануїл. Критика практичного розуму / пер. з нім. І. Бурковський. Київ 2004.
Кант І. Пролегомени до кожної майбутньої метафізики, яка може постати як наука / пер. з нім. В. Терлецький. Харків 2018.
Кант І. Критика чистого розуму / пер. з нім. І. Бурковський. Київ 2000.
Kant I. Beweisgrund zu einer Demostration des Daseins Gottes. Leipzig 31911.
Kant I. Über das Misslingen aller philosiphischen Versuche in der Theodizee, 1791.
Kant I. Versuch, den Begriff der negativen Größen in der Weltweisheit einzuführen. Königsberg 1763.
Rosmini-Serbati Antonio. Ideologia e Logica. Torino 1853.
Rosmini-Serbati A. Logica. Torino 1853.
Rosmini-Serbati A. Sistema filosofico. Lucca 1853.
Rosmini-Serbati A. Teodicea. Milano 1845.
Rosmini-Serbati A. Introduzione alla filosofia. Casale 1850.
Rosmini-Serbati А. Nuovo saggio sull’origine delle idee. Milano 1836.
Допоміжна література
Арістотель. Поетика / пер. з старогр. Б. Тен. Київ 1967.
Гусєв Валентин. Нариси з історії філософії Нового часу. Київ 2020.
Ґаєр Манфред. Світ Канта: Біографія / пер. з нім. Л. Харченко. Київ 2007.
Дейвіс Норман. Європа історія / пер. з англ. П. Таращук. Київ 2008.
Завідняк Богдан. Релігійна філософія від становлення до сучасності. Львів 2021.
Кондзьолка Володимир. Історія середньовічної філософії. Львів 2001.
Мондін Баттіста. Логіка семантика і гносеологія / пер. з іт. Б. Завідняк, Т. 1. Львів 2017.
Мондін Б. Онтологія і метафізика / пер. з іт. Б. Завідняк. Т. 3. Місіонер 2010.
Мондін Б. Філософія релігії і теодіцея / пер. з італ. Б. Завідняк. Т. 4. Місіонер 2012.
Мондін Б. Епістемологія і космологія / пер. з іт. Б. Завідняк – А. Капустинський, Т. 2. Місіонер 2022.
Рассел Бертран. Історія західної філософії / пер. з англ. Ю. Лісняк – П. Таращук. Київ 1995.
Рьод Вольфґанґ. Шлях філософії з XVII по XIX століття / пер. з нім. В. М. Терлецький – О. І. Вєдров. Київ 2009.
Татаркевич Владислав. Історія філософії: філософія ХІХ століття і новітня, Т. 3. Львів 1999.
Шепетяк Олег – Шепетяк Оксана. Філософія. Місіонер 2020
Християнська філософія Антоніо Розміні-Сербаті, Життєві віхи; Максими християнської досконалости / пер. з італ. А. Капустинський. Місіонер 2023.
Antonio Rosmini opere filosofiche, antologia sistematica con versioni e sintesi in italiano corrente, saggi introduttivi, note, commenti, bibliografie / ред. Chimirri Giovanni. Milano – Udine 2020.
Boutroux Étiene Émile Marie. Jakob Boehme o l’origine dell’idealismo tedesco. Milano 2006.
Brikmann Klaus. Oggettivita // Filosofia classica tedesca: le parole chiave / ред. Luca Illetterati – Paolo Giuspoli, вид. Іа. Roma 2020.
Brikmann Klaus. Idealism without limits, Hegel and the problem of objectivity. Boston 2011.
Cassirer Ernst. Hölderlin e l’idealismo tedesco. Donzelli 2000.
Del Noce Augusto. A. Del Noce legge Rosmini. Le lezioni inedite alla “Cattedra Rosmini” (82-83) Lezione I, (2009) 1–7.
Drivet Dario. Cosmologia trascendentale. Saggio sulla Critica della ragion pura. Milano 1999.
Filosofia classica tedesca: le parole chiave / ред. Illetterati Luca, Giuspoli Paolo, вид. Іа. Roma 2020.
Fischer Kuno. Immanuel Kant und seine Lehre Erster Teil: Entstehung und Grundlegung der kritischen Philosophie. Salzwasser 2013.
Fischer K. Immanuel Kant und seine Lehre, III: Das Vernunftſyſtem auf der Grundlage der Vernunftkritik. München 31882.
Galantino Nunzio – Lorizio Giuseppe. Sapere l'uomo e la storia. Interpretazioni rosminiane. Milano 1998.
Gargano Antonio. L’idealismo tedesco. Fichte, Schelling, Hegel. La citta del sole 1998.
Gomarasca Paolo. Il linguaggio del male, Strategie giustificative nella “Teodicea” di Rosmini. Milano 2001.
Hepburn Ronald W. Agnosticism / ред. Borchert D.M. // Encyclopedia of philosophy, Т. 1, 2-ге вид. Thomson Gale 2006.
Hobsbawn E. J. E. The Age of Capital 1848 – 1875. New American Library 1962.
Hobsbawn E.J.E. The Age of Revolution. Europe 1789 – 1848. New American Library 1962.
Hobsbawn Eric John Ernest. The Age of Empire 1875 – 1914. Pantheon Books 1987.
Huxford George. Kant and Theodicy. A Search for an Answer to the Problem of Evil. London 2020.
Istituto Della Carita Rosminiani // [Електронний ресурс]: Antonio Rosmini. Introduzione alla Filosofia: IV – Sull'essenza del conoscere. – Режим доступу до статті: https://www.rosmini.it/objects/Pagina.asp?ID=313
Kant Immanuel. Logica / L. Amoroso (ред), 5-те вид. Laterza 2004.
Kobylinski Аndrzej. Cultura dell’età postmoderna. Roma: Еditrice Pontificia Universita Gregoriana 1998.
Krienke Markus. Sulla ragione. Rosmini e la filosofia tedesca (La Rosminiana, 1). Rubbettino editore 2008.
Leibniz Gottfried Wilhelm. Essais de Théodicée sur la bonté de Dieu, la liberté de l’homme et l’origine du mal. Amsterdam 1710.
Lorizio G. Antonio Rosmini: l’amicizia tra fede e ragione // Documentazione Interdisciplinare di scienza e fede, Ordinario di Teologia Fondamentale – Pontificia Università Lateranense. Giugno (2005).
Lorizio Giuseppe. Filosofia cristiana e teologia nel pensiero di A. Rosmini // AA. VV., Teologia e filosofia. Roma 1990, 105-135.
Malusa Luciano. Il contributo italiano alla storia del Pensiero: Filosofia (2012) // [Електронний ресурс]: Enciclopedia treccani: Antonio Rosmini-Serbati, 2012. – Режим доступу до статті: https://www.treccani.it/enciclopedia/antonio-rosmini-serbati_(Il-Contributo-italiano-alla-storia-del-Pensiero:-Filosofia)/
Menke Karl-Heinz. Ragione e rivelazione in Rosmini / пер. з нім. Carlo Varia Fenu. Brescia 1997
Messina Gaetano. La definizione dei giudizi analitici e sintetici nella “Critica della ragion pura” di Kant e nel “Nuovo Saggio” di Rosmini // M. Krienke. Sulla ragione Rosmini e la filosofia tedesca. Rubbettino 2008.
Mondin Battista. Antropologia filosofica, V. 5. Bologna 2000.
Mondin B. Storia dell’Antropologia Filosofica: Da Kant fino ai giorni nostri, V. 2. Bologna 2002.
Mondin B. Storia della metafisica, V. 3. Bologna 1998.
Noras Andrzei J. Debata Trendelenburg – Fischer. Problem obiektywnosci Kantowskich form zmyslowosci // Przegląd Filozoficzny. Nowa Seria R. 1 (85) (2013) 267-297.
Ontologismo // [Електронний ресурс]: Dizionario di filosofia, 2009. – Режим доступу до статті: https://www.treccani.it/enciclopedia/ontologismo_%28Dizionario-di-filosofia%29/
Palazzolo Chiara. La critica di Rosmini alla dialecttica Hegeliana // Rosmini Studies 6 (2019) 69-83.
Pareyson Luigi. Estetica dell’idealismo tedesco: II. Fichte e Novalis, V. 8. Milano 2014.
Pinkard Terry. La filosofia tedesca 1760-1860 l’eredita dell’idealismo / traduzione dall'inglese di Mario Farina. Torino 2014.
Ruggiu Luigi, Cordón Juan Manuel Navarro. La crisi dell’ontologia Dall’idealismo tedesco alla filosofia contemporanea. Milano 2004.
S. Аgostino. De libero arbitrio, II (Series Latina Corpus christianorum, vol., 29) / ред. Green W. M. – Daur K-D. Brepols 1970.
Scalese Giovanni. Rosmini e l’ontologismo // [Електронний ресурс]: Antiquo robore. Pensieri in liberta di un Querciolino errante 2018, 2 березня. – Режим доступу до статті: https://querculanus.blogspot.com/2018/03/rosmini-e-lontologismo.html
Schöfeld Martin. Physics // ред. Baiasu S. – Timmons M., The Kantian mind. London – New York 2023.
Sciacca Michele Federico. La filosofia morale di A. Rosmini. Palermo 1990.
Scritti sul criticism / ред. Giuseppe De Flaviis. Roma – Bari 1991.
Soliani Gian Pietro. Essere, liberta, moralita. Studi su Antonio Rosmini. Napoli-Salerno 2018.
Spiri Silvio. Metafisica, teologia e storia nel pensiero di Antonio Rosmini // [Електронний ресурс]: Elaborare l’esperienza di Dio, 2009, 20-21 березня. – Режим доступу до статті: https://mondodomani.org/teologia/spiri.htm
Trafeli Daria. Le vie dello spiritualismo: Carlini, Guzzo e Sciacca interpreti di Rosmini, (Докторська дисертація: Universita degli studi di Trento 2014).
Vargas Alfonso Jorge. Los errores de Kant. La critica de Rosmini al idealism transcendental // Alpha: revista de artes, letras y filosofia 30 (2010) 41–53.
Verra Valerio. L’idealismo tedesco. Napoli – Salerno 2019.
Додаткова література
Dizionario spagnolo-italiano – Italiano-spagnolo / ред. Secundi Sañé, Giovanna Schepisi. Bolognа 2005.
Vocabolario latino-italiano – l’italiano-latino / ред. B. G. Bertazzoli, C. Piazzino. Torino 1961.
Білоноженко В. М. та ін. (упор.), Словник фразеологізмів української мови / Український мовно-інформаційний фонд НАН України. Київ 2003.
Бурячок А. А. та ін. Словник синонімів української мови / Національна Академія Наук України Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні Інститут української мови, Т. 1 – 2. Київ 2001.
Великий тлумачний словник сучасної української мови / упор. і голов. ред. Бусел В. Т. Київ – Ірпінь 2001.
Гусєв Валентин. Філософський енциклопедичний словник / Національна Академія Наук України, Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди. Київ: 2002.
Івченко Анатолій. Новий орфографічний словник української мови. Львів 2002.
Італійсько-український та українсько-італійський словник / ред. В. Бусел, О. Кухар, О. Медина, Г. Воронка. Перун 2013.
Караванський Святослав. Практичний словник синонімів української мови. Львів 32008.
Новий англо-український словник / упор. М. І. Балла. Київ 42007.
Правильник написання та оформлення наукових робіт для студентів Дрогобицької духовної семінарії, [= Серія: «Методологія»]. Дрогобич 2020.
Український правопис / Національна Академія Наук України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні Інститут української мови. Київ 2015.
Чоботар О. В., Каліущенко В. Д., Оліфіренко В. В. Великий сучасний німецько-український – українсько-німецький словник. Донецьк 2009.
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ І. ТРАКТАТ «ТЕОДИЦЕЯ» РОЗМІНІ В ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ……8
1. 1 Період класичного модерну: історичний екскурс…………………………….9
1. 2 Ключові філософські концепції трактату Теодицея………………………13
1.2.1 Основні теми першої частини трактату Теодицея……………………..13
1.2.2 Основні теми другої частини трактату Теодицея…………………….......16
1.2.3 Основні теми третьої частини трактату Теодицея……………………...18
1. 3 Причини антикантівської полеміки Розміні………………………………..20
1.3.1 Суб’єктивізм Канта………………………………………………………………............................21
1.3.2 Об’єктивізм Розміні……………………………………………………………….24
1. 4 Проблематика Бога та зла у Розміні………………………………………...28
1.4.1 Розмінівська апологія……………………………………………………………...30
1.4.2 Причина поставання дочасного зла…………………………………………….32
1.4.3 Проблематика антагонізму……………………………………………………...33
РОЗДІЛ ІІ. АРГУМЕНТИ РОЗМІНІ СУПРОТИ КРИТИЧНОГО МЕТОДУ КАНТА У ТРАКТАТІ «ТЕОДИЦЕЯ»…………………………………………....37
2. 1 Онтологічні та антропологічні аргументи у Розміні…………………......38
2. 2 Критика Кантівського агностицизму у Розміні………………………........41
2.2.1 Роль теоретичного і практичного розуму у Канта……………………......43
2.2.2 Ідея буття як об’єкт сприйняття розуму у Розміні…………………….....46
2. 3 Критика Розміні Кантівської слабкої позиції щодо теодицеї……………51
2.3.1 Ключові аспекти антитеодицеї Канта…………………………………........53
2.3.2 Контраргументи Розміні……………………………………………………..….55
2. 4 Антропологічні докази існування Божого буття у Розміні………………60
2.4.1 Релігійний шлях як антропологічний доказ…………………………………...62
2.4.2 Моральний закон як антропологічний доказ у Канта і Розміні……….....64
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………….68
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ………………………..72
|
