ВСТУП
Церква через свої інституції та її вірних впродовж історії свідчить особливу турботу про хворих, акцентуючи на їхній цілісності, яку хвороба руйнує. Через гріхопадіння наших прародичів, Адама і Єви, страждання і смерть увійшли в життя людини (Бут 3, 1–7). Однак, навіть коли людина віддалилася від Бога, Бог не віддаляється від людини (Бут 3, 15). У Старому Завіті Бог наближається до людини через свою присутність (Вих 13, 21–22) та союз із вибраним народом (І Н 24, 14–29). У Новому Завіті Він поєднався з людиною через свого Сина, Ісуса Христа (Йо 1, 14). Після Вознесіння Христа та Зіслання Святого Духа на апостолів Господь продовжує перебувати серед людей у своєму Містичному Тілі — Церкві (Кол 1, 24). Перебуваючи на землі, Христос виконував свою спасенну місію через оздоровлення душ і тіл. Продовження цієї місії Він доручив своїм послідовникам — апостолам, а ті, в свою чергу, єпископам і священникам.

Згідно з канонами Парафіяльного правильника УГКЦ, обов’язки пароха включають відвідування своєї пастви та «оточення батьківською любов’ю хворих, немічних, засмучених, умираючих, а особливо тих, хто переживає різні труднощі, — одиноких, неповносправних, немічних, вдів, сиріт та узалежнених осіб» . Діяльність і духовність пастиря повинні спиратися на міцне богослов’я, надійну антропологію та обґрунтовані знання. Якщо ці знання будуть хибними, це призведе до розладів у поведінці.
Розлади психіки набувають поширення і торкаються багатьох людей. Перед Церквою постало питання: якою має бути пастирська опіка над людьми з психічними розладами, щоб могти поєднати любов, компетентність та мудрість у дусі Христового служіння?
Церква потребує опрацювання певних пастирських методів та підходів до людей, які перебувають у стані внутрішньої кризи, адже священник часто стає першим, до кого звертається така людина. Пастирська опіка над особами, які страждають на психічні розлади, поєднує в собі духовну чутливість, богословське розуміння людської особистості та знання психологічних механізмів людської поведінки. Ця праця має на меті окреслити певні особливості пастирського супроводу осіб з врахуванням їхнього психічного стану та реакції самого пастиря, а також показати значення священника як «зраненого цілителя» у контексті зцілення іншої людини.
Актуальність теми об’єднує в собі об’єктивний та суб’єктивний вимір. Об’єктивно бачимо, що згідно зі статистикою є багато людей, котрі страждають на психічні недуги, а в той же час питання супроводу пастиря в таких випадках є недооціненим. Суб’єктивно — тому що є можливість заглибитися в досвід пастиря і глибше зрозуміти його внутрішній стан під час зустрічі з хворими людьми.
Напрямок обраної нами праці лежить насамперед у галузі пастирського богослов’я, охоплюючи частково пастирську психологію. Тема поєднує в собі духовний та гуманітарний виміри, адже зосереджується на особливій категорії людей — психічно вразливих, — котрі з одного боку, потребують терапевтичного супроводу, а з іншого — очікують духовної підтримки. У цьому контексті метою нашої праці є окреслити богословське та практичне підґрунтя пастирської опіки та розглянути конкретні форми пастирського супроводу осіб з психічними розладами.
Виходячи з цих завдань, було побудовано план дипломної роботи, яка містить три розділи. У першому розділі звернемо увагу на загальний огляд психічних розладів та окреслення богословського бачення здоров’я людини і її духовний вимір — цьому присвячено перший підрозділ цього розділу. Завершенням розділу стане підрозділ, у якому буде окреслено загальні принципи супроводу осіб з психічними розладами, а саме розповідається про особу пастиря, поведінку, компетентність, навики та вміння.
Другий розділ дипломної роботи стосується аналізу депресивних станів та пастирської опіки осіб, які їх переживають. Структура цього розділу складається з чотирьох частин, кожна з яких містить два підрозділи: теоретичний опис станів депресії, іпохондрії, меланхолії та скрупулянства як найпоширеніших форм душевного болю, а також аналіз їхніх ознак, причин та особливостей пастирської опіки над цими особами.
Третій розділ праці охоплює стани підвищеного емоційного збудження. У перших двох підрозділах розглядатимуться особливості стану екзальтації як емоційного піднесення та інтенсивного переживання релігійних практик, а також аналіз опіки пастиря над цими особами. Два наступні підрозділи включатимуть аналіз та особливості істерії як ще один вид психічного розладу та будуть подані шляхи духовного супроводу таких осіб.
Щоб досягнути поставленої мети праці, буде використано порівняльно-аналітичний метод при опрацюванні джерел, що сприяє ілюстрації варіантів вирішення деяких питань щодо сучасної практики пастирської опіки з особами, які страждають на психічні розлади. В основному дипломна робота базується на працях греко-католицьких богословів кінця XIX–початку XX ст.: «Пастирське богослов’я» владики Юліана Пелеша, «Богослов’я пастирське» о. Олександра Бачинського та «Пастирське богослов’я» о. Ярослава Левицького. Підкріпленням до цієї літератури слугували також праці о. Арнальдо Панґрацці «Мозаїка милосердя» та психіатрині Елізабет Кюблер-Росс «Про смерть та вмирання».

Для кращого розуміння сучасних порад щодо пастирства осіб з психічними розладами буде використано і допоміжну літературу, а саме: о. Кшиштоф Ґживоч «Патологія духовності», о. Степан Ярмусь «Сучасне душпастирство», Самюель Пфайфер «Депресія: хвороба сучасності», Юзеф Авґустин «Таїнство сповіді», а також ряд додаткової літератури та різні інтернет-статті, які дали змогу провести психологічний аналіз психічних розладів. Ці джерела буде застосовано при взаємному доповнені та порівнянні, щоб досягти глибшого розуміння цієї теми.
Дипломна робота є спробою показати не лише теоретичні роздуми, але й практичний орієнтир для пастирів, які можуть стикнутися з даними особами в своїх парафіях чи поза її межами. Показати чуйність, уважність та витривалість пастирів, які є провідниками тих, хто страждає на кризу психічного здоров’я, у світлі Божої присутності та милосердя. Відтак, вона не претендує на детальне розкриття всіх аспектів цієї теми, але ми сподіваємося, що це дослідження допоможе майбутнім і теперішнім пастирям бодай поверхнево знайти відповіді на певні запитання стосовно опіки осіб з психічними розладами. Надіємося, що наше дослідження не зупиниться на цій стадії, а стане поштовхом для подальших ідей та наукових пошуків.

ВИСНОВКИ
У нашій дипломній роботі ми намагалися дослідити пастирську опіку над людьми з психічними розладами, беручи до уваги богословський, духовний та психологічний аспекти опіки. Церква не залишається осторонь своїх вірних у кризових моментах їхнього життя, навпаки, намагається допомогти та вивести з духовної кризи. Дослідження та аналіз матеріалу слугували для досягнення поставленої мети та розкриття сутності теми.
У першому розділі було здійснено загальний огляд психічних розладів у світлі християнської антропології. Розглянуто різні психологічні школи, які описують людську особистість і механізми психічних розладів. Особливу увагу ми звернули на цілісність людської особи у поєднанні фізичного, психічного, соціального та духовного вимірів. Показано, що психічні труднощі спричиняють глибокий вплив на духовність, а пастирське служіння є необхідною відповіддю Церкви на внутрішні кризи людини.
Другий розділ ми присвятили розгляду окремих психічних станів, а саме — депресії як стану глибокої внутрішньої втрати, що спотворює духовне сприйняття людиною самої себе та Бога. У такій ситуації пастир повинен здобути їхню довіру, стати для людини свідком Божої присутності, дати можливість виговоритися та підтримати через молитву і таїнства.
Іпохондрія проявляється в людини через надмірну зосередженість на здоров’ї та страх перед хворобою. Священник повинен враховувати психологічні та духовні аспекти стану особи, допомогти їй побачити справжню причину тривоги. Пастир під час розмови має допомогти особі знайти сенс у його розвитку, наголошуючи на духовних моментах лікування таких як сповідь, причастя, читання Святого Письма, участь в житті громади. В крайніх випадках пастир може заохотити звернутися до фахівців, наголошуючи, що турбота про власне здоров’я є частиною Божого задуму.
Меланхолія описана як схильність до самозамкнення, тривожність та знецінення себе. В цьому випадку пастир повинен набратися терпеливості, не чинити на людину надмірного тиску, спокійно вислухати та звернути увагу особи на Божу присутність, відкриваючи позитивні моменти її життя.
Скрупульозність представлена як духовний розлад вірної особи, що проявляється через постійні сумніви в моральній чистоті. Такі особи потребують від пастиря делікатної та виваженої духовної опіки. Священник повинен допомогти розрізнити справжні духовні потреби від патологічної недовіри до Божого милосердя.
У третьому розділі було проведено аналіз розладів, які пов’язані з вираженням емоцій. Найперше згадуємо стан екзальтації, що є протилежний до депресії і характеризується підвищеним емоційним ставленням до подій навколо. Така особа часто губиться між справжнім духовним пережиттям і емоційною ейфорією. Пастирський супровід має дати чітке розуміння духовності та духовних переживань, зосереджуючи людину на покорі, молитві та поступовому дозріванні у вірі. Ще одним видом емоційного піднесення є стан істерії, як форма демонстративної поведінки, що приховує внутрішні травми та потребу любові. Пастир має навчитися не осуджувати таких осіб, а бачити за зовнішньою поведінкою — внутрішнє, показуючи людині цінність справжньої близькості з Богом.
У процесі дослідження виникли певні труднощі в підборі актуальної україномовної літератури, що об’єднує психологічний і богословський підхід. Це потребувало залучення джерел зарубіжних авторів та багато інтернет-ресурсів.
Результатом нашої праці стало цілісне бачення ролі священника, що супроводжує людину у її психічному стані і допомагає їй відновити духовну рівновагу. Праця показала, що ефективна пастирська допомога вимагає поєднання психологічного знання з богословським мисленням, що є викликом, але водночас — великим благом для Церкви. Підсумовуючи, можна сказати, що результати дослідження можуть стати корисними для священників, катехитів і всіх, хто працює з людьми у духовній кризі або на межі психічного страждання.

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ I. ОСОБЛИВОСТІ ПАСТИРСЬКОЇ ОПІКИ НАД ЛЮДЬМИ З ПСИХІЧНИМИ РОЗЛАДАМИ 7
1. Загальний огляд психічних розладів 7
2. Загальні принципи пастирства осіб з психічними розладами 13
РОЗДІЛ II. ДЕПРЕСИВНІ СТАНИ 23
1.1 Стан депресії 23
1.2 Опіка пастирем депресивних людей 26
2.1 Особливості іпохондрії 28
2.2 Пастирська опіка в умовах іпохондрії 30
3.1 Особливості меланхолії 32
3.2 Пастирська опіка меланхоліків 34
4.1 Особливості скрупулянтності 37
4.2 Пастирська опіка в умовах скрупулянтності 41
РОЗДІЛ III. СТАН ПІДВИЩЕНОГО ЗБУДЖЕННЯ 45
1.1 Особливості екзальтації 45
1.2 Пастирська опіка в умовах екзальтації 48
2.1 Особливості істерії 49
2.2 Пастирська опіка в умовах істерії 51
ВИСНОВКИ 54
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 57