ВСТУП
В історії філософії Новітньої доби однією з ключових тем філософських дискурсів, яка загалом є складовою частиною таких дисциплін, як логіка, гносеологія, епістемологія, когнітивістика та інші, стала проблематика загалом природи людського мислення, а конкретніше – дослідження способу, можливостей, меж раціонального пізнання та всього того, що з ним пов’язано. З-поміж численних мислителів, котрі присвячували свої трактати висвітленню цієї проблематики, найчастіше виокремлюють Іммануїла Канта, і це не безпідставно. Цей мислитель, справді, здійснив «коперниканський переворот» у способі трактування раціонального пізнання, перенісши акцент з об’єкта на суб’єкта пізнання. Його три найвідоміші трактати Критик викликали дискусії, які згодом переросли у тривалу полеміку. Якщо у дискусіях метою є зіставлення суперечливих суджень та осягнення однодумності, тобто істини, то метою полеміки є здобуття перемоги над опонентом та ствердження власної позиції. Одним із численних опонентів Канта, котрий відкрито у деяких своїх трактатах полемізував не безпосередньо з Кантом, а опосередковано, був вже сьогодні блаженний пастир з Роверето Антоніо Розміні-Сербаті. Цей мислитель в одному зі своїх трактатів, мова йде про Теодицею, не лише полемізує з Кантом, а й пропонує своє вирішення піднятих філософом з Кеніґсберґа проблематик.