Наближаються вступні випробування для осіб, що бажають навчатись у Дрогобицькій Духовній семінарії. Згідно з семінарійним уставом, Преосвященний владика Ярослав (Приріз), Єпископ Самбірсько-Дрогобицький, своїм декретом утворив Приймальну комісію, до якої ввійшли представники ректорату семінарії та єпархіальної курії, а також призначив спостерігачів з-посеред членів Пресвітерської ради Єпархії. Затверджено такий розклад вступних випробувань:

Андрій Нискогуз

Книжка, з якою хочу познайомити тебе, любий читачу, зветься: «Чому варто мати надію». Написав її досі, на жаль, не надто відомий українському читачеві іспанський священик і белетрист, поет і журналіст – Хосе Луїс Мартін Дескальсо. Світ, у якому «мешкають» книжки, ділиться на дві «раси»: ті, що поглинають світло, і ті, що його дарують. Причина, либонь, криється в авторові, який «народжує» ці книги. Якщо автор блукає у пітьмі, то й зроджений ним твір віятиме холодом темряви. Книги «світлих» белетристів, натомість, дарують тепло сонця, весняно-ранкову свіжість і щиру надію на те, що життя прекрасне.

п. Ігор Бриндак, викладач ДДС

Напевно, для більшості наших читачів є відомим ім’я св. Піо Форджоне, більш знаного, як падре Піо. Як правило, його знають завдяки тому, що він мав стигмати, тобто такі ж тілесні рани, як в Ісуса Христа. Хоча він відзначився і багатьма іншими незвичними явищами. У 2000 році італійський режисер Карло Карлеї зняв художній фільм під назвою «Падре Піо: між небом і землею». Про нього і піде мова у нашій публікації. Події у фільмі «Падре Піо: між небом і землею» розпочинаються у 1968 році. У монастир Сан-Джованні Ротондо, де, власне, і перебував всесвітньо відомий стигматик, прибуває єпископ, член церковної комісії, яка створена, щоб вивчати містичні явища отця Піо.

Володимир Литвин

За своє досить коротке життя людина стикається з проблемами та казусами. Однією з таких проблем є боротьба за власне життя. Адже людський організм, за своєю природою, немічний та вразливий і тому зазнає пошкодження від навколишнього середовища. Частенько люди нехтують своїм здоров’ям, будучи заклопотаними земними справами. Та коли відчувають біль або ж інші розлади організму – одразу біжать до лікарів. З віком людський організм ослаблюється, резистентність знижується, а отже падає імунітет. Тоді людина цілком відкрита до збудників різних захворювань. Та людство не стоїть на місці, а намагається дати опір цим недугам. Буває – вдається, а буває, що й не вдається.

Роман Садовий

Чудо. Як часто ми вживаємо це слово надаючи йому значень, які не завжди відповідають істині. Для когось чудо – це щось надприродне, що не можна пояснити людським розумом, що не вкладається в рамки логіки. Дехто вважає, що чудо – це видумка минулого, історично пережиті речі, для яких немає місця в сучасному світі, у якому людина, особливо за останнє століття, змогла через науку відшукати причини виникнення тих чи інших явищ. Здавалося б, уже не потрібно молитися за дощ, очікувати чуда від Бога у епоху, коли сучасні зрошувальні системи допоможуть довший час без нього обходитись.

о. Олег Чупа, сповідник ДДС

«Хто Бог великий, як Бог наш? Ти єси Бог, що творить чудеса» (Пс 76, 14-15). Ці слова псалмопівця спадають на думку щоразу, коли стаєш свідком воскресіння якоїсь заблуканої душі, особливо в таких обставинах, в яких цього й не сподіваєшся. Це було близько десяти років тому в карпатському селищі… В день Богоявлення мене попросили освятити купіль в одному з відпочинкових комплексів. Скінчився чин водосвяття, пірнули всі відважні, а мені настав час повертатись додому.

Михайло Бринько

Кожен, хто читає Святе Письмо, знає, що Ісус Христос впродовж свого земного життя вчинив немало чуд – надзвичайних речей, яких не можна пояснити науково. Оздоровлення хворих, вигнання бісів, помноження хлібів, воскресіння з мертвих – все це непросто було зрозуміти тоді, а тим більше сьогодні. Проте після смерті, воскресіння та вознесіння Ісуса Христа ці чудеса не закінчуються. Відходячи до Небесного Отця, Христос передає владу чинити чуда своїм учням: «Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне – близько. Оздоровлюйте недужих, воскрешайте мертвих, очищуйте прокажених, бісів виганяйте. Даром прийняли, даром давайте» (Мт 10,8-9).

У суботу, 16 червня, розпочався новий етап в житті випускників Дрогобицької Духовної Cемінарії 2018 р. Б. У цей день 14 юнаків отримали дипломи та нижчі свячення. З цієї нагоди Архиєрейську Божественну Літургію відслужив преосвященний владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, у співслужінні священнослужителів ректорату, викладачів, а також рідних і близьких випускників.

Володимир Тухлян

Дуже незвичним та навіть неймовірним для сучасної людини, яка сприймає лише те, до чого можна безпосередньо діткнутися, є екзорцизм. Це – вигнання злих духів з одержимої людини за допомогою молитви та певних обрядів. Ще кілька років тому чимало з нас мало нагоду поспілкуватися зі священиком, який своїм невтомним служінням допомагав потребуючим, виганяючи злих духів та зцілюючи молитвою. Це – ієромонах Василь Вороновський. Своїм життям і діянням він неодноразово доводив: чудо – можливе!

Олег Шагала

Церква виявляє повагу до тіла кожного померлого християнина під час чину християнського похорону. Особливою ж повагою вона оточує тіла прославлених угодників Божих. Адже праведник у земному житті зростає у святості, і Божа благодать, яку він приймає, переображує й освячує не тільки його душу, а й тіло. Св. Йоан Золотоустий пише: «Бог поділився з нами мучениками. Сам узяв їхні душі, а тіла залишив нам, щоб їхні святі кості постійно нагадували нам про їхні чесноти» .