о. Теодор Савойка Теодор (16.02.1866 – 14.07.1942) — греко-католицький священик і громадський діяч. Після навчання у Львівській академічній гімназії поступив у Львівську духовну семінарію (1887-1890), а закінчив навчання у Перемиській семінарії у 1891. 27 грудня 1891 року у отримав священичі свячення з рук владики Юліяна (Пелеша). Після короткотермінового душпастирювання у кількох селах, у 1901 році отримав парохію в с. Селиська Березівського повіту, де служив до 1939 року, крім плідної душпастирської праці, займаючись також активною громадською діяльністю: заснував читальню «Просвіти», кооператив, «Союз українок»… Заходами о. Теодора Савойки було побудовано парафіяльний дім та муровану церкву у Волоші і розбудовано храм в Селиськах, побудовано народні доми, в яких відбувалися культурно-освітні дійства, ставилися п’єси. Разом із Іваном Франком, Михайлом Грушевським, Євгеном Левицьким, Володимиром Охримовичом, В’ячеславом Будзиновським, Теофілом Окуневським був співзасновником і активним діячем Української національно-демократичної партії (1899), член Наукового товариства ім. Шевченка (1907).

Під час Першої світової війни сім’я о. Т. Савойки з двома синами був ув’язнений в концентраційному таборі неподалік Ґрацу в Австрії. Після закінчення війни повернувся на парафію. З приходом в 1939 р. на Галичину радянської влади змушений був втікати до Жешова; восени 1941 року переселився до Бірчі, де жила його дочка Наталія (дружина пароха Бірчі о. Івана Лебедовича). 14 липня 1942 року о. Т. Савойка помер і був похований на цвинтарі в Бірчі.