Остап Черхавський

Ще від початку християнства апостоли, а згодом і їхні наступники – єпископи і пресвітери, які продовжили місію проповіді Доброї Новини,засновуючи все нові й нові церкви-спільноти, користувалися у мирян великою пошаною. Таке ставлення людей до тих, хто з батьківською любов’ю відкривав їм світло євангельської Істини, було характерною рисою християнської віри.Священнослужителів називають «отцями», бо вони у Святому Хрещенні народжують людину до нового життя з Богом та потім по-батьківськи супроводжують християнина на шляху духовного зросту. Водночас у певний момент історії, а особливо сьогодні, в епоху постмодернізму, коли над Христовою вірою нависла загрозлива потуга секуляризуючого лібералізму, ставлення до священнослужителів, а в їхній особі - і до Церкви та й навіть до Самого Бога, значно десакралізувалося, стало навіть зневажливим. Цей процес не обмежився лише релігійною байдужістю, але і сформував активний організовано-демонстративний рух проти священників або, радше скажемо, проти всього християнства. Цей рух називають антиклерикалізмом. Про суть цього явища, його причини та наслідки і вестимемо мову у нашій публікації.