ВСТУП
Упродовж своєї історії Київська Церква перебувала на перетині двох світів – між візантійським Сходом і латинським Заходом. Тому природно, що вона відчувала впливи обох культур: візантійської, від якої прийняла християнство у Володимировому Хрещенні 988 р., і римської, у тісніші зв’язки з якою увійшла після Берестейської унії 1596 р. Київська Церква Свято-Володимирового Хрещення від початків притримувалася візантійського обряду, проте вже від ХVІІ ст. київська церковна традиція зазнавала відчутного впливу латинської. Це було характерним і для нез’єдиненої, і для Унійної Церков . Неминучими були конфлікти між тими, хто надавав перевагу чистій і неушкодженій чужорідними впливами візантійській обрядовій традиції, і тими, хто вважав корисними запозичення з латинського літургійного благочестя. Отже, існувало розмаїття поглядів на те, що таке обрядова ідентичність.