Сучасна Вітчизняна війна відкрила видатні й героїчні грані українського національного характеру. Водночас відкрилися й успадковані з радянщини страхи, показне окозамилювання, недостатня суспільна культура і пострадянські тоталітарні, іноді антирелігійні синдроми. Одним із них є нерозуміння ролі і значення Церкви в народі й суспільстві, зокрема під час час війни. Із цим мають проблему чиновники різного рівня, через що виникають і непорозуміння з Церквою. Вони ігнорують церковну специфіку і намагаються підставлянням членів духовенства до мобілізаційних списків вирішити свої проблеми з виконання мобілізаційного «плану». З огляду на такі явища Церкві тим більш потрібно з’ясувати специфіку своєї місії, зокрема під час воєнного стану.

22 квітня 2026 р. Б., напередодні свята славного Великомученика, переможця й чудотворця Юрія, спільнота Дрогобицької семінарії помолилась Вечірню з Литією, яку очолив о. Роман Андрійовський, віце-ректор з навчальної частини у співслужінні о. Романа Копача, префекта ДДС. Опісля відбулось урочисте мирування з нагоди свята.