Тарас Петруняк

Цьогоріч Україна відсвяткувала 30-ту річницю відновлення своєї незалежності. Будучи вільними від радянського ярма вже понад три десятки років, українці, оглядаючись у минуле своєї історії, можуть з упевненістю ствердити, що є волелюбним народом і за свою свободу та гідність готові віддати найцінніше – життя. Однак після здобуття незалежності народ переходить у нову фазу – державотворення. Під час цього етапу важливо слухати голосу моральних авторитетів нації. Одним із таких для українського народу був і надалі залишається митрополит Андрей Шептицький. У 1941 р. він видає богословсько-соціальний трактат «Наша державність», який більш відомий під назвою «Як будувати рідну хату?». У цьому творі кир Андрей подає вказівки, як правильно «збудувати» українську державу. Незважаючи на те, що цей трактат був написаний понад 80 років тому, він не втратив своєї актуальності до сьогодні. На жаль, в українському суспільстві нині відчутний дефіцит таких чеснот, як чесність, моральність та любов до своєї держави. Отож, розглянемо основні заклики «українського Мойсея» до нашого народу.

Роман Ковівчак

На територію України неодноразово приходили загарбники. Ворог намагався всіляко стерти наш народ з лиця землі як самостійну націю. Найбільш гостро це проявлялося в ХІХ-ХХ ст. Проте виявилося, що не так легко знищити дух нації. І важливу роль у підтримці й розвитку патріотичного духу відіграли два потужні соціальні стани – духовенство й селянство. Тогочасне село було оплотом української культури й мови, та існувала водночас серйозна проблема з освіченістю народу. І ось у ХІХ столітті на Галичині розпочався просвітницький рух, основним рушієм якого було духовенство УГКЦ.

Святослав Радик

У грудні 1991 року мільйони українців на референдумі підтвердили своє бажання жити в Незалежній Державі. Історія українського народу розповідає про нелегкий шлях до незалежності та державності, яку він упродовж століть то втрачав, то здобував. Що ж було міцною опорою-корінням українського народу в його змаганнях здобути власну державність?

Степан Фурів

Дрогобицька духовна семінарія блаженних священномучеників Северина, Якима та Віталія – єпархіальна семінарія Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, яка за умов і викликів ХХІ ст. виконує важливе завдання духовної, інтелектуальної та гуманітарної підготовки кандидатів до священства, продовжуючи традиції духовних шкіл, що на цих теренах плекалися в рамках древньої Перемиської єпархії від XVIІI ст., зокрема Перемиської духовної семінарії. Таким чином, Дрогобицька духовна семінарія, започаткована на хвилі відродження структур УГКЦ наприкінці 80-их – на початку 90-их рр. ХХ ст., може вважатися спадкоємицею семінарії Перемиської єпархії, однією з наступниць якої є заснована в 1993 р. Б. Самбірсько-Дрогобицька єпархія УГКЦ. У 2021 р. сповнюється 25 років відтоді, відколи Дрогобицька духовна семінарія діє як духовний навчальний заклад із повним стаціонарним першим циклом богословської освіти, а тому варто сягнути до джерел, ознайомившись із Перемиською єпархіальною семінарією.

У суботу, 15 червня 2024 р. Б., у Дрогобицькій Духовній Cемінарії відбулися урочистості з нагоди закінчення навчання цьогорічними випускниками. З цієї нагоди Архиєрейську Божественну Літургію відслужив преосвященний владика Ярослав (Приріз), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, у співслужінні священнослужителів ректорату та викладачів, а також рідних і близьких випускників. В урочистому богослужінні взяли участь випускники семінарії разом зі своїми родичами та знайомими.

8 червня 2024 р. Б. студентський та викладацький склад, а також префекти й духівники ДДС спільно відзначили завершення 2023-2024 навчального року. З цієї нагоди традиційно було організовано вечерю на відкритому повітрі, на території Реколекційно-просвітницького центру «Еммануїл» СДЄ УГКЦ. За організацію та проведення заходу відповідали брати V курсу.

У першій половині червня у Дрогобицькій духовній семінарії триває період екзаменаційної сесії. Семінаристи складають іспити, по завершенні яких вирушать на літні вакації, які є для них не лише перепочинком перед наступним навчальним роком, але й нагодою послужити у різних сферах церковного життя. Цьогорічні шестикурсники, для яких цей рік у семінарії останній, з нагоди закінчення свого навчання у ДДС подарували для семінарійного храму ікону св. Миколая Чудотворця.