Книга, яка вийшла у василіянському видавництві у Жовкві, містить 65 похоронних проповідей, виголошених о. Теодором Богачевським. Досить влучно характеризує стиль проповідництва автора він сам: «Проповідь похоронна мусит бути не тілько обдумана, але і відчута. Священик виголошуючий проповідь похоронну знаходит ся в тім положеню, що Євангеличний Левіт і Самарянин переходячий попри раненого чоловіка полишеного на дорозі. Тим раненим, то полишена родина. Для того я в моїх проповідях похоронних цілим серцем біль полишеної родини поділявєм, боявєм ся, вистерігавєм ся, ба не міг бути зимним як Левіт, а хотівєм і старавєм ся бути Самарянином, зливаючим бальзам на рани раненого. Заплакав Христос над гробом Лазаря, мусить, гадаю і Священик біль родини відчувати і поділяти, хоч з другого боку пальцем на небо показовати» (с.4).