|
Людино, кому ти більше віриш: Богові,чи гороскопу? |
 |
 |
 |
|
Антон Борис
 Щойно ми прочитали прогноз погоди… Вибачте, – прогноз нашого життя, згідно з задумом його укладачів. Саме так, як написано, має виглядати життя людей найближчим часом. Ці прогнози життя називаються гороскопами, які, що з жалем слід визнати, є сьогодні досить популярними. Про це свідчить той факт, що майже кожна газета їх публікує. Причиною цього є попит, адже якби гороскопів не читали, то їх не друкувало б жодне видання. Читають їх із різних мотивів: хтось із цікавості, хтось – з метою довідатися про власне майбутнє. Однак не настільки важливими є мотиви, як факт, що гороскопи читають. Тому метою даної статті буде не стільки висвітлити явище гороскопів як таких, як роздумати над ними у світлі нашого життя та Божого об’явлення.
|
|
Школа покаяння на прикладі царя Давида |
|
|
|
|
Володимир ТУХЛЯН
 Життя великого царя Давида було дуже багатогранним. Він постає перед нами як пастух, воїн, ватажок, поет, пророк і цар. Разом із тим він був другом, батьком і добрим чоловіком. Особливо глибокою була його віра в Бога. Найбільше вона проявилася у великому покаянні, яке стало набагато глибшим, аніж його падіння. Саме тому цар Давид залишився для нас чоловіком праведним, благочестивим і добрим.
|
|
|
Як Крутень заважає нам у храмі |
|
|
|
|
Микола ВИТІВСЬКИЙ
 «Єдине, що бачить твій підопічний, це недокінчену псевдоготичну споруду на новій земельній ділянці. Коли він заходить усередину, то помічає місцевого бакалійника з улесливим виразом обличчя, яке враз спалахує, коли пропонує йому лискучу маленьку книжечку з текстом літургії, якої ні один, ні другий не розуміє, і пошарпане видання з текстами релігійних пісень, здебільшого поганеньких і надрукованих надто дрібним шрифтом. Сівши на своє місце і роззирнувшись довкола, він бачить саме тих своїх сусідів, кого волів би не бачити. Присилуй його розум снувати, наприклад, між виразом «образ Божий» і обличчями тих, що сидять поруч із ним (Лист 2)», — писав досвідчений біс Крутень до молодого біса Шашеня у творі Клайва Стейплза Льюіса.
|
|
Тернистий шлях життя вихованця духовної семінарії Теодора Паньківа |
|
|
|
|
прот. д-р Володимир Івасівка, викладач ДДС
 Упродовж 1-шої пол. XX століття, борючись за вільну соборну державу, український народ на жертовник визвольних змагань поклав чимало життів своїх синів й дочок, а Українська Греко-Католицька Церква ‒ своїх пастирів, які також надзвичайно активно ангажувалися в них, займаючись передовсім євангелізаційною, просвітницькою й харитативною діяльністю. Деякі з цих імен славні й всім нам добре відомі, проте більшість залишилася окутана пеленою людського забуття, витканою недостатньою увагою рідних, представників політичного, наукового чи церковного середовищ, які швидко забули про найвищу ціну, „ціну кровіˮ (Мт. 27, 6 б), котру заплатили їхні попередники за свободу нашої Церкви й народу. Прикладом цього є маловідома широкому загалу постать Теодора Паньківа ‒ християнина й патріота, семінариста й члена Організації українських націоналістів.
|
|
