Никита Будка (7.06.1877 - 1.10.1949) – єпископ і блаженний мученика УГКЦ.
Народився 7 червня 1877 р. в с. Добромірка на Тернопільщині, в селянській сім’ї. Початкову освіту здобув у рідному селі, згодом навчався у класичній гімназії в Тернополі, яку закінчив у 1897 р. з відзнакою. Вивчав право у Львівському університеті, богослов’я у Львівській Духовній семінарії та в Університеті Канізіанум в м. Інсбрук (Австрія). 14 жовтня 1905 р. отримав священичі свячення з рук Митрополита Андрея (Шептицького). Потім здобув ступінь доктора богослов’я у Віденському університеті (1909).
Був префектом Духовної семінарії у Львові, радником подружнього трибуналу та референтом імміграційних справ, засновником і редактором місячника “Емігрант” (1910 – 1912).
Опікувався українськими емігрантами в Австрії, Німеччині, Бразилії, Аргентині, Канаді та Боснії. 12 липня 1912 р. повідомлено про його призначення першим єпископом для українців Канади і він переїжджає у м. Вінніпеґ, де організував активну душпастирську діяльність.
У 1928 р. через погіршення здоров’я повернувся до Львова і став єпископом-помічником Митрополита Андрея.
11 квітня 1945 р. Н. Будку арештували у Львові радянські органи безпеки разом з іншими єпископами Української греко-католицької церкви і він був засуджений на 8 років ув’язнення.
Помер владика Никита 1 жовтня 1949 р. в м. Караганда (Казахстан). Місце поховання — невідоме. 27 червня 2001 папа Йоан Павло II беатифікував владику Никиту (Будку) до лику блаженних.
|