Дмитро Витівський

Сучасне індустріальне суспільство зосереджене на накопичуванні майна та коштів, і «жити добре» часто означає «мати багато». Нормами такого суспільства є бажання набувати власність, утримувати її, примножувати. Проте окремі люди, попри страх бути іншими, героїчно «обертаються на 180 градусів» і вирушають у нелегку дорогу, залишивши все матеріальне й таке приємне людині. Ми рідко задумуємося над тим, що заклик Ісуса Христа: «Продай все, що маєш» (Мт 19, 22), - може бути звернений і до нас, а тому варто наслідувати того, хто, «скинувши верхню одежу, скочили і підійшли до Ісуса» (Мт10, 50) – монахів.

Володимир Литвин

Відомими є наступні слова Ісуса Христа, які описують спосіб взаємостосунків Церкви і держави: «Віддайте ж кесареві кесареве, а Боже Богові» (Мт 22, 21). Микола Бердяєв зазначає, що ці слова свідчать про відмінність двох різних сфер, які не можна ототожнювати. Однак впродовж історії розвитку цивілізації таке ототожнення траплялося. За часів Римської імперії імператор Костянтин у 325 р. проголосив християнство державною релігією. Це вилилося у те, що урядовці імперії втручалися у справи Церкви. Зрештою, бажання держави підпорядкувати собі Церкву призвело до численних конфліктів. З іншого боку, в історії Церкви були випадки, коли церковні діячі перебирали на себе державні повноваження. Тип стосунків, коли Церква поглинається державою, керується нею, називають цезаропапізмом. При папоцезаризмі церковна влада присвоює собі обов’язки держави.

Зимові вакації є семінаристів не лише можливістю для перепочинку, а й нагодою для допомоги у євангелізації та душпастирстві. Окрім місій на східних теренах України та допомозі власним парохам, дрогобицькі семінаристи відвідують різні парафії, прославляючи Різдво ГНІХ. Так, 14 січня 2024 р. Б. вокальний квартет Дрогобицької духовної семінарії взяв участь у фестивалі при парафії Різдва Пресвятої Богородиці у м. Стебнику, де душпастирюють випускники нашої семінарії. Квартет виконав колядки і щедрівки, як традиційні, так і у власній обробці.

Іван Іваненко

Хоч монашество таким, яким ми його звикли бачити, було чітко сформоване в перші століття християнства, не слід вважати, що його не існувало ще в старозавітні часи. Звичайно, це не були звичні для нас добре вибудувані чернечі спільноти та установи, а радше окремо вибрані богопосвячені люди, які відзначалися поставою дівицтва, а також повної посвяти й абсолютного послуху Єдиному Богу. Такими людьми були пророки, а згодом і такі спільноти, як назореї та есеї.

Тарас Петруняк

Неодноразово ми чуємо негативні коментарі щодо діяльності політиків. Особливо це відчутно у період передвиборчої агітації. Таке сприйняття політиків суспільством часто є наслідком того, що людина, яку обрали на певну посаду та доручили відповідальність, на жаль, зловживає своїм становищем. Завданням політика є дбати не про власне, а про суспільне благо. Теза про те, що політик може бути святим, в сучасному суспільстві викликала б бурю неадекватної реакції. Однак чи було так завжди? Пропоную Вашій увазі декілька відомих історичних постатей, які, незважаючи на свою політичну діяльність, сподобилися бути причисленими до лику святих Божих угодників.

Ігор Бриндак

Багато хто з читачів, мабуть, чув про таке відпустове місце в Люрді, що розташоване на південному заході Франції. У 1858 році там було з’явлення Пресвятої Богородиці. І від того часу й аж до сьогодні в Люрді відбуваються чудодійні зцілення. Свідком цих з’явлень була місцева дівчинка, напівграмотна селянка св.Бернардетта Субіру (1844-1879). Ми ж розповімо про фільм, присвячений цій подвижниці, – стрічку американського режисера Генріха Кінга «Пісня про Бернадетту».

Юрій Бігун

На території України знаходиться багато величавих обителей подвижництва та благочестя, які є свідками глибокої духовної культури й історії українського народу. Осередки монашества відігравали в нас ключову роль, бо тут плекалося не лише духовне життя, але й народна культура та ідентичність. Однією з таких обителей була Почаївська лавра. Упродовж свого існування ця обитель була під різними політичними режимами та належала різним Церквам. Важливого значення вона набула в унійний період своєї історії, коли належала до греко-католицької Церкви, будучи у XVIII-ХІХ ст. важливим осідком василіанського монашества.