Щойно ми прочитали прогноз погоди… Вибачте, – прогноз нашого життя, згідно з задумом його укладачів. Саме так, як написано, має виглядати життя людей найближчим часом. Ці прогнози життя називаються гороскопами, які, що з жалем слід визнати, є сьогодні досить популярними. Про це свідчить той факт, що майже кожна газета їх публікує. Причиною цього є попит, адже якби гороскопів не читали, то їх не друкувало б жодне видання. Читають їх із різних мотивів: хтось із цікавості, хтось – з метою довідатися про власне майбутнє. Однак не настільки важливими є мотиви, як факт, що гороскопи читають. Тому метою даної статті буде не стільки висвітлити явище гороскопів як таких, як роздумати над ними у світлі нашого життя та Божого об’явлення.

Детальніше...

Тарас Каблаш

Ось уже більше тисячі років як християнство прийшло на колись поганські землі, які ми сьогодні з гордістю називаємо Україною. Християнство не було прийняте спонтанно, але це був тривалий процес входження (інкультурації) християнської віри в культуру, ментальність, побут мешканців землі Руської. Цей складний процес був успішно звершений Кирилом та Методієм, яких ми називаємо апостолами слов’ян. Так християнство міцно закорінилось на нашій Богом благословенній землі. Але залишки поганської релігії, яка повністю не згасла, і сьогодні мають місце у житті та ментальності людей, котрі називають себе християнами. Про окремий тип такої ще поганської ментальності й поговоримо у цій статті, а саме – про різного роду обереги й талісмани…

З'явився черговий, 49-ий, номер релігійно-суспільного часопису Дрогобицької Духовної Семінарії "Слово". Темою цього номеру є "Гідність людини: від зачаття - до смерті". Тут на 60-ти сторінках читач зможе знайти відповіді на різноманітні запитання у сфері біоетики, які пов'язані з гідністю, зачаттям і смертю людини. Евтаназія, трансплантація, клонування... Це ті терміни, які зараз повсюди нас оточують, але не кожна людина розуміє, що криється під цими загадковими словами.Пояснення християнського ставлення до таких непростих речей шукайте на сторінках чергового семінарійного "Слова".

18 березня 2012 р. Б. у Третю неділю Великого Посту, коли Церква торжественно поклоняється Чесному і Животворящому Хресту Господньому, на вулицях міста Дрогобича велика кількість духовенства і мирян побожно молились Хресну Дорогу. Десятки тисяч вірних та всі священики Дрогобицького деканату мали змогу порозважати над страстями Спасителя. Темою для розважань на цьогорічному Хресному ході стали роздуми над заповітом блаженнішого Патріярха Йосифа Сліпого. Семінаристи співом супроводжували Хресну ходу, а також несли великий процесійний хрест.

Детальніше...

Тарас КАБЛАШ

Це запитання ставить перед собою, мабуть, кожен школяр чи студент вищого навчального закладу. Але актуальне воно і для тих, котрі давно здобули освіту, адже навчання не можна обмежити слуханням уроків чи лекцій, читанням і запам'ятовуванням конспектів. Навчання – це безперервний процес, який жодна людина за своє життя не зможе осягнути вповні.Усі ми маємо певну мету, яку прагнемо осягнути і так зреалізувати себе. Це надає життю певного сенсу. Та поставмо перед собою запитання: навіщо я навчаюсь? Сьогодні ми почули б безліч різноманітних відповідей на нього. Одні навчаються, щоб забезпечити собі безтурботне життя, інші – щоб здобути певний рівень знань і почувати себе впевнено у дискусіях на різноманітні теми і так отримати статус інтелектуала. У інших мотивом для навчання є гординя і самолюбство, позаяк прагнуть здобути престижну якісну освіту, щоб їхню думку сприймали як єдиновірну та виявляли до них особливу повагу. Є й такі, про них книга Приповідок каже: «Безумні мудрістю й навчанням нехтують» (Прип. 1, 7), котрі або зовсім не навчаються, або обмежуються мінімальними знаннями, позбавляючи себе можливості розвиватись, і залишаються у вузькому колі своїх зацікавлень, бо так їм комфортно утримувати себе на плаву життя, не докладаючи для цього особливих зусиль. Детальніше...

Петро Войтович

Коли вибухають кризи, люди частіше замислюються про майбутнє. Позаяк ніхто майбутнього не знає, починаються спекуляції на тему народних вірувань, забобонів, навіть пророцтв, в тому числі біблійних. Цим ми, котрі живемо у третьому тисячолітті, мало відрізняємося від середньовічних предків, котрі вбачали в неврожаї, епідемії, церковних розколах і політичних смутах ознаки кінця світу. Одразу ж знаходимо для цього серію «доказів» з різних біблійних текстів. Детальніше...

10 березня 2012 р. Б. дрогобицькі семінаристи святковою академією вшанували пам’ять Великої людини, славного Кобзаря, Сина українського народу Тараса Григоровича Шевченка. Організаторами академії стали студенти І курсу. Ізюминкою вечора був виступ семінарійного вокального ансамблю, який виконав написаний Тарасом Шевченком твір «Бандуристе, орле сизий».

о.Михайло ОЛІЙНИК

Місто Самбір у XV – XVI ст. стає відомим суспільно-культурним і релігійним центром на Перемильщині. Тут, у середині XVI ст., зароджується іконописна школа, тяглість її існування починається від славної, з кількасотлітньою церковно-мистецькою традицією перемиської школи, що переживала пік свого розвитку у XV – першій половині XVI ст. Хоча Русь була позбавлена на той час своєї державності, проте склалися сприятливі обставини для розвитку культурно-національного життя в Руському воєводстві Речі Посполитої за толерантної політики тодішнього польського короля Стефана Баторія. Цей правитель прагнув зменшити міжнаціональну та міжконфесійну конфронтацію на теренах Речі Посполитої за допомогою низки мудрих законів. Єпископський статус міста Самбора сприяв приїздові сюди художників-іконописців з інших регіонів та діяльності неповторної іконописної школи перемиської традиції. Детальніше...

5 березня 2012 р.Б. Преосвященний владика Ярослав (Приріз), Єпархіальний єпископ Самбірсько-Дрогобицький, призначив нового протосинкела єпархії. Ним став протоієрей Григорій Комар, священик Самбірсько-Дрогобицької єпархії та віце-ректор Дрогобицької Духовної семінарії. Цього ж дня владика Ярослав оголосив про це своє рішення під час зустрічей з єпархіальним духовенством у м. Трускавці, побажавши новопризначеному протосинкелу плідно звершувати своє відповідальне служіння на Славу Пресвятої Тройці та на користь Святої Матері Церкви.

Ігор БРИНДАК, викладач

Усі, напевно, чули прислів’я «Диму без вогню не буває». Як правило, його вживають тоді, коли проти когось висловлюють якісь компрометуючі речі. Прийнято вважати, що якщо вже такий компромат висловлено, то якісь підстави для цього були. Але наскільки це прислів’я справджується в історії? Детальніше...