Андрій ВИТІВСЬКИЙ

«Від шістки – до туза». Цей «логічний» ланцюжок сьогодні знає чи не кожна людина. Карти бачимо у кожному кіоску, магазині та й, зрештою, в панелі стандартних ігор на комп’ютері. А що вони в собі несуть? Як ставиться Церква до цієї гри? Перед тим, як давати відповідь на питання, загляньмо в історію виникнення та формування карт.

Ігор БРИНДАК, викладач

У каноні Святого Письма знаходимо книгу, котра називається Пісня Пісень. Вона є дуже незвичною через те, що це єдина Біблійна книга, в якій немає згадки про Бога. Довший час відомі богослови і навіть Отці Церкви давали різні пояснення, чому ця книга таки є у каноні Святого Письма. Одні говорили, що в ній ідеться про любов Бога до свого народу через опис кохання, інші – про любов Христа до Церкви. Дехто стверджував, що чисті і високі почуття самі говорять, хоч і не прямо, про Бога… Дуже часто християнськими можуть бути і такі мистецькі твори, в яких безпосередньо про релігію не говориться, але проповідується чистоту, щирість, відданість, чим вони також приносять хвалу Творцеві. Про один із таких творів і йтиметься в нашій публікації. А конкретніше – про фільм Ролана Бикова «Чучело». До того ж, цього року святкується 30-літній ювілей цього фільму.

23 березня 2014 року, у Хрестопоклонну неділю, відбулась хресна дорога вулицями Дрогобича. Велеюдну процесію з духовенства та мирян очолив перосвященний владика Ярослав (Приріз). Активну участь у хресній ході взяли семінаристи.

О 15:00 біля Катедрального храму Пресвятої Трійці зібрались сотні людей. Звідси і вирушила хресна хода. Дорогою до процесії долучались все нові і нові учасники.

Спільнота нечуючих міста Дрогобича, якою опікується семінарійне Братство Введення в Храм Прсв. Богородиці, відвідала місто Львів. 23 січня 2014 року люди з вадами слуху Дрогобича на запрошення спільноти нечуючих Львова "Слідами Ісуса" взяли участь у спільній Божественій Літургії, яка відбулась у храмі Святопокровського жіночого монастиря Студійського Уставу.

22 березня 2014р. у Дрогобицькій Духовній семінарії відбулась Пропам’ятна академія з нагоди 70-річчя мученицької смерті о. Дмитра Німиловича. Розпочався захід посвяченням меморіальної дошки на честь блаженної пам’яті о. Дмитра, яку встановили на фасаді семінарії . Чин посвячення здійснили ректор семінарії о. Мирон Бендик, проректор о. Григорій Комар і о. Любомир Митник .

21 березня 2014 року Братство Введення в храм Пресвятої Богородиці відзначило 90-ту річницю смерті свого засновника - о. Ісидора Дольницького. Також у цей день, 13 років тому, Братство розпочало свою діяльність у стінах Дрогобицької духовної семінарії. 

Андрій НИСКОГУЗ

Рембрандт Гарменеон ван Рейн – великий нідерландський художник, офортист доби бароко (народився 1606 р. в Лейдені – помер 1669 р. в Амстердамі). Його важке, переповнене страждань і поневірянь, падінь і злетів життя увінчала геніальна своєю духовною глибиною і відкритою щирістю картина «Повернення блудного сина». Це не просто найбільше полотно на релігійну тему, але підсумок всього життя, адже створена ця картина в останні місяці його земної мандрівки.

Мотиви картини взяті з євангельської притчі про блудного сина (пор. Лк. 15, 11-32). Рембрандт зосереджується на самій суті притчі – зустрічі батька і сина, а також на прощенні. Ця картина не просто ілюстрація до неї, що висловлює майстерними мазками пензля цілу гаму почуттів і переживань в конкретній ситуації, але величний духовний гімн прослави батьківського всепрощення.

Микола Витівський

Переважно, кожен віруючий і практикуючий християнин читав або хоча б чув про одну з біблійних книг – книгу Йова. Нашим завданням у цій статті не є переказати зміст всієї книги, але інтерпретувати його в сучасність, зачіпаючи в особливий спосіб окремі істини, котрих навчає нас Катехизм УГКЦ «Христос – наша Пасха». Прочитати і розуміти Катехизм своєї Церкви – завдання кожного християнина, однак, на жаль, ми не так часто його виконуємо. Тому спробуємо пороздумувати популярною формою над деякими тезами.

о. Іван ГАВАНЬО, викладач

Скільки списів зламано навколо богословського терміну «православний». І не лише тепер, коли греко-католики намагаються пізнати свою християнську ідентичність. Усе І тисячоліття християнства пройшло під знаком дискусії, навіть боротьби навколо цього слова. У сучасних дискусіях намагаються вияснити значення слова «православний» правильним перекладом з грецької – ортодоксальний. Перекладають, чи то як «правильно навчений», чи то як «правовірний», зрештою – саме як «православний». У кожному варіанті є доля істини, і, водночас, немає її повноти. Немає, бо простим перекладом справи не вирішиш. Слід сягнути джерельного, сутнісного значення слова.

Тарас КАБЛАШ

За даними статистики, Біблія є найтиражованішою книгою у світі. З початків друкарства її тираж сягає близько шести мільярдів примірників. Очевидно, що така чисельність пов'язана із фактом, що Біблія є фундаментальною книгою для великих релігій світу. Християнство взяло чи не найактивнішу участь в поширенні Святого Письма по цілому світі. Справді, у кожній християнській сім'ї на книжковій полиці ця книга займає чільне місце. Та це, на жаль, часто тільки на полиці… У цій статті, дорогий читачу, пропонуємо коротенько роздумати над тим, яке місце сьогодні має Святе Письмо у нашому щоденному житті.