ВСТУП
Ікона є однією з найважливіших складових християнської культури і одним з найвищих досягнень людського духу. Іконопис, як церковне мистецтво, сформувався на візантійському ґрунті, де і викристалізувалося богословське обґрунтування іконопочитання.
Кожний народ упродовж свого існування творив релігійне мистецтво, проте воно набирало щораз інших форм, змінювалося. Детальніше...

Руслан СТЕЦИК

У минулому номері журналу ми вели мову про вокал. Охарактеризували його позитиви та загальну користь. Тепер, натомість, поговоримо про інший сегмент «мистецько-музичної піци» – хор. Менше намагатимемося торкатись суто утилітарних, зовнішніх ознак – поверхневої користі чи естетичної приємності. Про це була вже мова минулого разу, коли говорили про користь від співу. Натомість, розглянемо богословську підставу хорової музики та її правдиве покликання – ставати ангельською. Також торкнемося теми «хорової» молитви: зв’язку специфіки хорового співу із молитвою Церкви.
Ангельське розуміння хору

ВСТУП
Впродовж всіє історії Христової Церкви однією із форм богопосвяченого життя було монашество. Його духовність базувалася на тотальній відмові від земних благ, однак метою було стягання Святого Духа. Церква завжди живилася таким способом життя, адже він ставав зразком для всіх тих, хто шукав глибинного заспокоєння душі, пізнання свого внутрішнього світу. Зазнаючи іноді згубного впливу цивілізації, людина свідомо чи несвідомо прагнула віднайти внутрішню рівновагу, гармонію з Творцем, яка була затрачена внаслідок гріхопадіння. Яскравим прикладом такого духовного пошуку і стало монашество. Поєднавши в собі соціальний протест та глибокий пошук істини, завдяки суворому аскетизму воно стало стимулом для подальшого розвитку Церкви.

«Пресвятая Богородице Спаси нас»? - цими слова, ми щойно на молебні взивали, молилися, просили Пресвяту Богородицю про спасіння. Що саме для нас означають ці слова? Як саме спасає Пресвята Богородиця? Перш ніж відповісти на це запитання нам необхідно поставити собі ще одне питання, хто для нас Та, до Якої ми взиваємо в нашому житті, просячи допомоги. Що вона для нас означає? Яке місце Вона займає в нашому житті? На це питання кожен із нас має відповісти собі сам в глибині свого серця.

З'явився новий, 54-й номер суспільно-релігійного часопису "Слово" Дрогобицької Духовної Семінарії. Цього разу він присвячений 20-тиліттю Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ. На його сторінках читачі знайдуть цікаву інформацію, яка стосується історії та сучасності єпархії. Зокрема, керівники різних єпархіальних структур розповідають про особливості душпастирювання в своїх ділянках служіння. Крім цього у черговому "Слові" містяться й матеріали на іншу тематику.

ВСТУП
Бог створив людину для того щоб вона могла пізнавати навколишній світ, а через це пізнавати Бога як Творця вселенної. У райському стані людина повсякчасно перебувала у спілкуванні з Богом, оскільки для цього мала всі можливості. Бог створив людину на Свій образ ( Бут. 2, 27), Божим задумом було, щоб вона жила вічно і була нетлінною. Бог наділив її умом, щоб завдяки йому людина могла споглядати Його і вдосконалюватися. Бог дав людині засоби споглядати видимий світ і тим самим «спізнати оту любов Христову, що перевищує всяке уявлення, і таким чином сповнились усякою Божою повнотою» (Ефес. 3, 19) .

Дорогі в Христі! Святі Отці, навчаючи про покірних, або гордих людей, використовують для порівняння образ пшеничного поля. Глянувши на поле, то зможемо зауважити, як одні колоски стоять прямо, наче пишаються своєю красою, а інші є схиленими до долу. Отці коментують так: «Колоски які стоять прямо – це образ людей гордих, вони пусті, не несуть жодного плоду. Натомість схилений колос – це символ покірної і смиренної людини, повної зерен чеснот». Адже недаремно Іван Ліствичник про покору говорить, як про вчительку всіх чеснот, як найпевнішу основу небесної будівлі, найкращий дар Спасителя. Детальніше...

ВСТУП
Заклик до місійно-євангелізаційної діяльності міститься у словах Ісуса Христа до апостолів: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа» (пор. Мт. 28:19). Ще за життя Христос покликав дванадцятьох апостолів, заснував Церкву та послав їх у світ проповідувати Євангеліє. Апостольське служіння продовжили наступники апостолів єпископи з допомогою священиків, дияконів, ченців та мирян. Всі вони складають Церкву, яка має місію проповідувати розп’ятого і воскреслого Христа всім народам .

Потреба допомоги бідним та нужденним існувала від самого початку історії людства і не стає менш актуальною в наш час. Багато зараз є організацій чи приватних осіб, котрі всіляко намагаються цій добрій справі присвятити своє життя: хтось – фінансово; інший – жертвуючи свій час та зусилля; ще хтось – жертвує все життя і все, що здобув, для цього. 
Однією з організацій, котра діє в усьому світі і намагається відповідати благочинністю на потреби бідних, є всесвітня благодійна організація «Карітас». Ця організація тісно співпрацює з Церквою і, щобільше, в багатьох місцях діє від її імені. Ми поспілкувались з головою організації «Карітас» у Львівській Архиєпархії, о. Андрієм Сенейком, щоби детальніше дізнатись про те, як у світі та в Україні надається допомога бідним, та як кожен із нас, дорогі читачі, може до неї долучитись.

У суботу, 8 червня 2013 р.Б., в Дрогобицькій духовній семінарії відбулися урочистості з нагоди закінчення навчання її 15 випускниками. З цієї нагоди у семінарійному храмі було відслужено Архиєрейську Божественну Літургію, яку очолив преосвященний владика Ярослав, Єпископ Самбірсько-Дрогобицький, у спіслужінні ректорату та викладачів семінарії. Молитовно підтримували випускників у цей важливий для них день їхні родичі, друзі та знайомі.