Василь Хомин

Неповносправність сама по собі ― це велике страждання. Часто суспільство відкидає осіб з особливими потребами, не приділяє їм належної уваги. Їх часто не розуміють, а навіть, як це не прикро, дискримінують. Водночас маємо пам’ятати, що кожна людина створена на образ і подобу Божу. Кожний, хто приходить у світ, є дитиною небесного Отця і має безсмертну душу. Це стосується й осіб з особливими потребами. Навіть більше! Цих осіб можемо вважати своєрідним даром, бо вони вчать нас відкриватися до іншої людини і виходити їй назустріч у любові та готовності допомогти. Неповносправні – це скарб Божої присутности, який потрібно віднайти, очистити і прийняти. Аби бачити у кожному людину, сотворену на образ і подобу Божу, треба мати не лише розплющені очі, але й відкрите серце.