диякон Дмитро СЕНЕЙКО

Кожну людину варто поважати, шанувати й надавати всім рівні можливості для життя й діяльності. З цим, мабуть, погодяться усі. Для цього, зрештою, й існують такі політико-соціальні утворення як демократичні держави. Але напрошується запитання: Чому? Навіщо мені так мислити й поводитись передусім щодо себе самого, а також щодо решти семи з копійками мільярдів істот, дещиця котрих мені трапиться протягом мого життєвого шляху? А ще, будучи заглибленим у християнство, віднаходжу тут ще більш вражаючі речі: виявляється, я покликаний з певним трепетом ставитись до себе й до решти людства, сприймаючи всіх, незалежно від національності, віросповідання, особистісних якостей та фізіологічних обмежень, майже як богів, через те що всі наділені божественною гідністю! Ось про це цікаве, багатозначне, заблукане в міріадах людських точок зору слово – про гідність або ж цінність людини – і поведемо мову. 

У семінарійній спільноті вже стало доброю й зворушливою традицією, що випускники 6 курсу на знак вдячності та пам’яті залишають після себе символічний дар для Дрогобицької Духовної Семінарії. Цей жест є свідченням не лише вдячності за роки формування, а й духовного зв’язку з альма-матер, який триватиме навіть після завершення навчання.