5 грудня 2010 р.Б. у Дрогобицькій Духовній Семінарії завершилося урочисте святкування празника Братства Введення в храм Пресвятої Богородиці, яке діє в стінах семінарії вже майже 10 років. Цим урочистостям передували приготування, котрі тривали з 29 листопада по 5 грудня 2010 р. Б. і включали молитовну, реколекційну і урочисту частину.

Ввечері 4 грудня о 21. 00 процесійним обходом з братською іконою навколо семінарії розпочалися молитовні чування. Опісля в семінарійній каплиці відбувся молебень братства, на якому були присутні: духівники Дрогобицького і Львівського братств о. Григорій Комар та о. Орест Демко, а також ієромонах Аліпій (Федун) та о. Іван Стебівка. Після цього о 22. 00 відбулася співана вервиця з розважаннями. Подальші чування включали в себе також і празничне водосвяття та посвячення фелонів. Кульмінацією духовного втаємничення стала Божественна Літургія, яка розпочалась рівно опівночі. Святкову Літургію очолив ієромонах Аліпій (Федун) випускник, згодом префект ДДС, а зараз ієромонах Учнівської Лаври, у співслужінні з духівником братства «Введення в храм Пр. Богородиці» ЛДС о. Орестом Демком. У своїй проповіді о. Аліпій закликав семінарійну спільноту до гідного наслідування Христа та до ревного виконання Його служіння. 
В неділю 5 грудня, о. 14, 00 відбулося урочисте постриження дванадцяти нових членів братства. Комар. Чин постригу до братства очолив ректор семінарії о. Мирон Бендик. У своєму напутньому батьківському слові о. Мирон сказав: „Той знак постриженого волосся несе в собі велике уповання на Божу силу, якої ви сьогодні сподобились зодягнутись з висоти... Ця свічка, котру ви тримаєте в руках, власне тому світить, що сама згарає. Тому Бог світлом своїм сяє у світлі, коли ми жертовно йому служимо.” Отець закликав, щоб ці символи не залишились для братчиків „лише знаками чи атрибутами, але справді були зовнішнім виявом внутрішнього стану та християнського стремління.” Отець побажав новопостриженим братчикам, щоб їхнє служіння наслідувало життя Богородиці.
Після молитовної частини празника в актовому залі ДДС відбулась святкова програма з трапезою. Святкове дійство благословив владика Юліан (Вороновський). Урочистий обід був переповнений цікавими концертними номерами та вітальними словами управи братства та гостей свята. На початку дійства зі своїм словом виступив голова Братства Введення в храм Пр. Богородиці ДДС бр. Руслан Гедз. Звертаючись до новопострижених братчиків бр. Руслан закликав їх подібно до дванадцяти апостолів перебувати у Сіонській горниці разом з Богородицею, а опісля вручив їм пам’ятні грамоти про прийняття до членів Братства.
Продовжив свято виступ семінарійного октету, запропонувавши увазі глядачів три твори зі свого репертуару. Відтак, наголошуючи на важкості, але водночас і солодкості вибраного братчиками шляху, зі словом виступив преосвященний єпископ Юліан (Вороновський). Владика зосередив увагу семінарійної спільноти на іконі «Введення в храм Пр. Богородиці», яка неначе мапа вказує та веде до мети - священства.
Привітальне слово до дрогобицьких братчиків линуло і з уст голови братства при Львівській Духовній Семінарії бр. Андрія Морошковського. Брат Андрій від імені цілої Львівської семінарії привітав братчиків та наголосив, що це є спільне свято двох гілок одного Братства.
Програма святкувань включала концертну частину. прикрасою свята став виступ семінариста І курсу брата Тараса Гринаша, який чудовим співом приніс хвилю радості усім присутнім. Як і на кожному семінарійному святі, тут також не обійшлося без гумору. семінаристи ІІ курсу Олег Затварський та Андрій Кобільник поставили свішну і цікаву сценку про буденне життя простих селян. Концертна програми закінчилась дебютом нового складу семінарійного гурту «Quo Vadis».
Святкування завершились словом духівника братства о. Григорія, який, підсумовуючи плоди цілорічної діяльності братства, висловив кожному його члену сердечну подяку. Також отець Григорій розкрив велич, а водночас і відповідальність членства в братстві. Він закликав братчиків до осягання все нових висот у стремлінні до ідеалу служіння, яким для нас є Пресвята Богородиця.
Учасники святкувань покидали святковий зал з чудовим настроєм та піднесеним духом, щоб приступити до щоденної клопіткої молитовно-харитативної діяльності.