лютого 2010
|
Піст не є якимось неприємним та обмежуючим періодом, а особливою порою у духовному житті семінариста на його шляху до Святої Тайни Священства. Цьогорічний передвеликодній піст дрогобицька семінарійна спільнота чекала з нетерпінням адже, згідно церковного календаря, духовна мандрівка Чотиридесятниці розпочалася надзвичайно рано (15 січня, у день і празник Стрітення Господнього). Приготувавшись до Великої Чотиридесятниці під час 4-х підготовчих тижнів, відчувши дух посту та вдаривши перші поклони згідно посного уставу богослужінь у сиропусні середу та п’ятницю, спільнота Дрогобицької Духовної семінарії стала у переддвер’ї великих постових духовних змагань та загартувань. Детальніше...
|
|
|
На початку лютого, перед Великим Постом, семінарійний гурт QUO VADIS дав концерти, в яких представив своїм шанувальникам власні творчі доробки - нові і вже відомі музично-вокальні твори. Детальніше...
|
|
|
о. д-р Мирон БЕНДИК, Ректор Дрогобицької Духовної Семінарії
Христова Церква отримала від Христа – її засновника – місію спасіння всіх народів, просвічуючи їх Христовим вченням і охрещуючи (див.: Мт. 28:19). Здійснення місії спасіння є сенсом буття й існування Церкви, котра місіонує у нашому народі ось вже понад 1000 років. Християнство стало однією з підвалин духовности народу, національної й культурної ідентичности. Це не означає, що місію Церкви можна вважати успішно завершеною. Щоденне життя ставить людину і весь народ перед новими викликами, на які потрібно дати християнську відповідь. Деякі з цих викликів – наші, українські, а инші – глобальні. Українська Греко-Католицька Церква – конкретне втілення Христової Церкви – покликана здійснювати місійне служіння згідно із заповітами Спасителя і переконливістю цього служіння належно відповісти на виклики сучасности. Детальніше...
|
|
|
У 2007 році Філадельфійська митрополія Української Греко-Католицької Церкви відзначала 100-літній ювілей призначення та приїзду до США першого греко-католицького єпископа владики Сотера Стефана Ортинського. Головні святкування відбулись 30 вересня 2007 року в катедральному соборі Непорочного Зачаття у Філадельфії, у крипті якого й поховано єпископа Сотера. Їх учасниками стали, зокрема, Блаженніший Патріарх Любомир і єпископи, члени Синоду єпископів УГКЦ. Вважаємо вартим уваги життєвий шлях єпископа Сотера Ординського, тому публікуємо його коротку біографію. Детальніше...
|
|
|
о. Сергій Николєнко
Згромадження католиків візантійського обряду «Родина св. Лазаря» одержало формальне визнання у 2006 р., однак фактично воно існувало протягом майже двадцяти років як громада католиків, які шукали засобів жити по-християнськи в умовах сучасної Росії. У той період навіть поверхневий аналіз проблем населення вказував на велику соціяльну небезпеку різного роду залежностей: алкогольної, наркотичної, сексуальної, трудоголiзма та ин. Практично кожна людина зростала в умовах, де у когось із членів родини була одна з таких проблем. Внаслідок цього такі люди набували певні вади, неволю особистости – співзалежність. Звичайне парохіяльне життя було досить млявим для допомоги в подоланні співзалежности – надія покладалася лише на Святі Таїнства Причастя та Сповіді й на Господа Бога. Детальніше...
|
|
|
Сергій ПАЛАМАРЧУК студент Дрогобицької Духовної Семінарії
Хто не любить земляка свого, якого бачить, як полюбить людину взагалі, яку не бачить? К. С. Люїс
Кажуть, патріоти – це люди високої гідности. Про цінність і гідність патріотизму і піде наше розмірковування в цій статті. Часто у різноманітному вияві патріотизму зустрічаємо неусвідомленість або й фанатизм останнього, щирість почуттів на ґрунті різних суспільних проблем перемішується з надмірною пихатістю або розчаруванням... У чому ж полягає гідність і правдивість патріотизму? Патріотизм – це любов до Батьківщини в найширшому значенні (думаю, ніхто цього не заперечить). Так, це – любов... А любов хіба передбачає пихатість, фанатичне відстоювання своїх поглядів як єдино правдивих, неприязнь до инших? Адже «любов – довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла» (І Кор. 13:1-8). Часто трапляється, що патріотизм перестає бути любов’ю, в якій є місце для всіх, і перетворюється в егоїзм, в якому є місце тільки для найціннішого Я. Детальніше...
|
|
|
Петро МАКОВЕЦЬКИЙ
Для чого ти живеш, людино? Для того, щоб історію писати? Щоб у найтяжчую хвилину Життя своє нікчемно проклинати?
Для чого ти живеш, людино? Для власних задоволень і утіх? Для того, щоб в найтяжчую хвилину Вклонитись перед тим, хто переміг?
Для кого ти живеш, людино? Для мене, для Вкраїни, чи для себе? Чи, може, для маленької Дитини, Що в світ прийшла заради тебе?
Тепер задумайся, людино! Навіщо ти тут на землі? Для чого сам Господь невинно Помер за тебе на хресті?!
Задумайся, допоки є ще час! Пізнай Божественну Любов Того, Хто задля тебе й задля нас На хреснім дереві пролив невинну кров. Детальніше...
|
|
|
Ігор БРИНДАК
Одна з останніх проблем нашої держави і суспільства – це нова українська еміграція. Від часу проголошення незалежности України велика кількість її громадян виїжджає за кордон найчастіше в пошуках роботи, хоча бувають й инші причини. Це кладе нові виклики не тільки перед державною владою та громадськими організаціями, але й перед Церквою, адже виникає потреба душпастирської опіки цих людей. Однак слід пам’ятати, що Українська Греко-Католицька Церква має відповідний історичний досвід такої діяльности. Настав час згадати найвизначніших осіб і події, які стосуються такого досвіду. Детальніше...
|
|
|
Підготував Сергій Паламарчук
Семінаристів і священиків, часто запитують про покликання. Відповісти на питання, чому ти вирішив стати священиком, не завжди легко. Ось тому варто навести уривки з роздумів блаженної пам’яті Йоана Павла ІІ про покликання1. «Будь-яке священиче покликання у своєму найглибшому пласті – велика тайна, це – дар, який безконечно переростає людину…» «Покликання – це таємниця Божого вибору: „Не ви мене вибрали, а я вас вибрав і призначив, щоб ви йшли і плід принесли, та щоб тривав ваш плід“ (Ів 15,16). „Чести ж цієї ніхто не бере сам собі, лише той, хто покликаний Богом, як Арон“ (Євр 5,4). „Перш, ніж я уклав тебе в утробі, я знав тебе; і перш, ніж ти вийшов з лона, освятив я тебе; пророком для народів я тебе призначив“ (Єремія 1,5). Ці натхненні слова повинні пройняти глибоким трепетом кожну священичу душу…» «Коли за різних обставин говоримо про священство та про нього засвідчуємо, ми повинні це робити з великою смиренністю, усвідомленні, що Бог нас „покликав святим покликом не за діла наші, а за власним рішенням та благодаттю“ (2 Тим 1,9). Водночас ми здаємо собі справу з того, що людським словам не під силу осягнути вагу таїнства, яку несе у собі священство». Детальніше...
|
|
|
Підготував Петро МАКОВЕЦЬКИЙ
Українці в Казахстані Населення Казахстану налічує 16 мільйонів, у тому числі майже 540 тисяч українців. Що стало причиною появи цих українців у далекій і невідомій азіятській країні – Казахстані? Перша «українська хвиля» з’явилася там у кінці ХIХ ст. Це були бідні, безземельні вихідці з Південної та Лівобережної України, де земля на той час була повністю розподілена між великими латифундіями (маєтками німецьких поселенців). Друга хвиля еміграції (знову ж таки українців з підросійських земель) в Казахстан у пошуках вільної землі відбулася в часи Столипінської аграрної реформи. Третя хвиля (1939-1953 р.) – це «плід» сталінського терору, її складали вихідці із Західної України, переважно національно свідомі українці-греко-католики (по-иншому – політв’язні або просто «враги народа»). Та й, зрештою, починаючи ще з 1931 року, Казахстан поступово перетворився на одну із «канонічних» територій ГУЛАГу, де було розташовано 20 концтаборів. Детальніше...
|
|
JPAGE_CURRENT_OF_TOTAL
<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 6 Наступна > Кінець >>
|