|
лютого 2011
|
|
 23 лютого 2011 року в актовому залі відбулася зустріч з о. Сергієм Паламарчуком. О. Сергій в червні 2010 р. закінчив Дрогобицьку Духовну Семінарію, а 19 грудня 2010 р. в м. Донецьку отримав священичі свячення. На даний час він душпастирює в Донецько – Харківському Екзархаті УГКЦ. Метою цієї зустрічі було ознайомити братів-семінаристів з особливостями служіння на Сході України, а також з життям та діяльністю нашої Церкви на цих теренах. |
|
|
|
|
о. д-р Мирон БЕНДИК Літургійний спів багатьма музикантами і музикознавцями розглядається як витвір людського таланту, художній і мистецький феномен. На жаль, суттєвим недоліком такого підходу є відірваність людського чинника від його божественних джерел і, як наслідок, відірваність людських емоцій і пережиттів від Божої благодаті, мистецтва виконання від богословського розуміння. Метою цієї статті є репрезентувати деякі складові літургійного богослов’я, щоб збагатити розумінням те, що співається устами. Детальніше...
|
|
|
|
 15 лютого 2011р. семінарійна спільнота взяла участь у святковому заході присвяченому 22–ій. річниці виведення військ з Афганістану. Розпочалося святкове дійство о 12.00 год. та проходило біля пам’ятника жертв війни в Афганістані, що знаходиться у м. Дрогобичі на вул. Т. Шевченка. |
|
Понеділок, 14 лютого 2011
|
|
|
|
Панкевич Г. «… знаю, що я пишу свої твори кров’ю мого серця, і саме тут я чую більш, чим в чому іншому свою силу» (В. Барвінський)
Нерідко, на жаль, серед нашої інтелігенції, тобто людей, які займаються розумовою діяльністю, можна почути думку про те, що начебто, християнська релігія наклала негативний відбиток на ментальність українців: безвольність, м’якотілість (дозволяємо «орачам їздити по спинах»), деякі інші риси, що спричинили багатовікову бездержавність народу. Відповідно виникає запитання, чому ж тоді Благовість Христа, яка принесла розквіт, відчуття гідності й добробут багатьом європейським народам, могла зашкодити нашому національному благополуччю? Очевидно, корінь проблеми гніздиться в тому, що наше християнство в багатьох випадках дуже поверхове, часто функціонує номінально, як зовнішня вивіска, за якою нуртує поганство у формі сучасного ідолопоклонства: індивідуалізм, егоцентризм, близоруке мислення, пов’язане з нехтуванням інтересів навколишніх, громади, суспільства. Детальніше...
|
|
|
|
 8 лютого 2011 р. Б у стінах Дрогобицької семінарії проходило чергове засідання регіонального осередку Українського Богословсько-Наукового Товариства (УБНТ). Цього разу темою зустрічі, яка проходила у формі круглого стола, було: «Русскій Мір» у проповіді Патріарха РПЦ Кіріла. Крім членів УБНТ у круглому столі взяли участь багато семінаристів. Хоч засідання і тривало близько півтори години, та все ще залишилась низка відкритих питань… |
|
|
|
|
о. Олег ЧУПА Духовність св. Йосафата у церковній традиції УГКЦ, як правило, розглядалась крізь призму його мученицької смерті. Без сумніву, це було спричинене спершу беатифікаційним, а опісля канонізаційним процесом. Мученицька кончина святого за єдність Церкви, а відтак чудесні оздоровлення та навернення за заступництвом св. Йосафата, були для духовенства та вірних Київської Унійної Митрополії очевидним свідченням істинності шляху, котрим пішла єрархія під час Берестейської Унії. Не вагаючись, ствердимо, що такий підхід до постаті святого був оправданим: сам Йосафат неодноразово засвідчував, що бажає і готовий, якщо на це Божа воля, стати мучеником за Христа. Духовність та містичний досвід св. Йосафата дослідники, зазвичай, оминали своєю увагою.
|
|
|
|
|
Іван КОМАРНИЦЬКИЙ Одна з визначних, але маловідомих в Україні святинь знаходиться в селі Крилос. Це місце прославилося великою і славною історією. Якщо уважніше приглянутися до цієї історії, то можна побачити тут особливе Боже благословення і заступництво Пресвятої Богородиці, яке проявилося через Чудотворну ікону. Детальніше...
|
|
|
|
|
Â
Детальніше...
|
|
|
|
|
Роман СЛАВИЧ Літургія і Євхаристія Наведеними в епіграфі словами з євангельської притчі Ісус Христос запрошує всіх нас взяти участь у «весільному бенкеті», який відбувається щонеділі у храмі, та не лише кожної неділі, але щодня. Цим «весільним бенкетом» є Божественна Літургія. Сьогодні, подібно як і в притчі, одні відкидають це запрошення, інші ж його приймають і з радістю йдуть на цей бенкет. Причиною такої неоднозначної реакції на Боже запрошення є належне (або неналежне) наше розуміння та сприйняття Святої Літургії. Часто можемо почути різні «відмовки», як наприклад: «я можу і вдома помолитись», а хтось іде або «на власне поле», або «до свого крамарства», а дехто взагалі з насмішкою ставиться до запрошення. Проблема прихована у нерозумінні важливості Божественної Літургії. Детальніше...
|
|
|
